Афганистан сегодня: микрорайон Макрорейян - минареты над хрущевками
Блогер Максим Мирович: "Недавно я вернулся из Афганистана и сейчас публикую серию интересных фоторепортажей из этой далёкой страны. Сегодня мы пройдёмся по одному очень интересному месту в Кабуле под названием Макрорейян. Что это вообще такое, откуда взялось такое название? Район был построен "шурави-мушавер" (советскими специалистами) ещё в семидесятые годы и должен был служить "витриной социализма" для всего Афганистана. Слово "микрорайон" перекочевало в язык дари как имя собственное, превратившись в "Макрорейян" — собственно, современное название района. Макрорейян примечателен тем, что его часто показывали в телевизионных репортажах о советско-афганской войне — где-то в Афгане, на пыльных караванных тропах, вчерашние советские школьники рвались на минах, а в СССР шли бравурные репортажи о "мирном советском строителстве в Афганистане" — мол, наши солдаты строят там дома и дороги, а бандиты-басмачи мешают им это делать. О том что у СССР были планы присоединить Афганистан в виде 16-й республики, и афганцы воюют против этого — по советскому телевизору не рассказывали. Итак, в сегодняшнем посте мы прогуляемся по Макрорейяну в Кабуле и посмотрим, что показывалив СССР в годы советско-афганской войны. Для начала немного истории. Макрорейян был построен Кабуле в семидесятые годы, а отдельные его кварталы достраивались ещё и в восьмидесятые. Внутренние кварталы района назывались "блоками" — блок один, блок два, блок три и так далее. Внутри района были магазины и несколько клубов, а также была центральная площадь и здание Дома культуры. Жилые дома представляли собой типичные панельные хрущевки высотой в 4-5 этажей — в самом СССР к семидесятым годам такие здания уже почти не строились, но в Кабуле по какой-то причине было решено возводить именно такие дома. Жить в этих домах должны были советские специалисты, а негласной целью застройки района была "демонстрация советского образа жизни" афганцам — мол, посмотрят сейчас простые афганцы на все преимущества жизни в советской хрущевке и тут же попросятся в СССР шестнадцатой республикой. А теперь давайте посмотрим, как выглядят эти кварталы изнутри".
Макрорейян находится недалеко от центра Кабула — едем туда на автомобиле
Въезжаем в район. Очень непривычно видеть посреди восточного города типовые советские пятиэтажки — серии домов немного отличаются от например минских или вильнюсских панелек, но стиль зданий угадывается безошибочно
Подстанция для питания близлежащих домов. В Макрорейяне все огорожено заборами — война, которая пришла сюда в семидесятые годы вместе с хрущевками, в каком-то смысле не закончилась до сих пор
Внутри кварталов встречаются вот такие указатели, на них указано административное деление кварталов — Третий Макрорейян, блок 125
Внутри Макрорейяна есть парк — его построили украинцы уже после вывода советских войск из Афганистана. Название парка по-украински "Дитячий парк" также вошло в язык дари в качестве имени собственного
В парке играют дети и можно увидеть велосипедистов. В центре парка — футбольная площадка. Сейчас детям можно играть в любые игры, а при режиме талибов футбол был запрещен
Идём дальше по улицам Макрорейана. Как и везде в Кабуле, на улицах идёт бойкая торговля всем подряд — от баклажанов до модных кофточек
Один из популярных товаров, который можно встретить везде в городе — охлажденная бутилированная вода; воду как правило продают мальчишки. Электрических холодильников у них нет, и бутылочки с водой чаще всего продаются просто из тележки со льдом
Девушка в маске изучает цены на продукты. Маски в Кабуле носят просто от пыли, которую несут сильные порывы ветра-"афганца"
А вот это газовые баллоны — магистрального газа в Кабуле до сих пор нет из-за постоянных войн, и людям приходится пользоваться привозным газом. Газовые баллоны в Афганистане не красные (привычные нам), а сине-серых оттенков, а вокруг вентиля есть ещё дополнительная защита — чтобы его не сбило во время транспортировки. Такими баллонами питаются абсолютно все плиты в Афганистане
Улицы Макрорейяна. В бывших советских "стекляшках" сейчас кипит бойкая восточная торговля
Тележка с фруктами и лавки
Давайте заглянем внутрь кварталов. Начиная с семидесятых годов в Кабуле неспокойно, и поэтому нередко отдельные кварталы в Макрорейяне охраняются. Охрана сидит под импровизированными навесами и следит за всеми, кто входит внутрь квартала
Нередко дополнительные заборы есть также и непосредственно у самих зданий — они огораживают территорию возле окон первого этажа
За загородками можно увидеть автомобили, велосипеды и даже небольшие детские площадки
А иногда за загородками просто растет зелень
Давайте посмотрим, как выглядят подъезды — домофонов на дверях нет, но есть замки-засовы — предположу, что на ночь все подъезды просто запираются жильцами изнутри
Сам подъезд представляет собой стандартный "хрущевский" подъезд, неотличимый от такого же в каком-нибудь Саратове или Калуге. Под лестницей слева жители соорудили запирающуюся кладовку с дверью из гофрированного профиля
Из необычного — можно отметить решетки, которые установлены у некоторых квартир в качестве дополнительной защиты дверей. Видимо, решетки запираются на ночь изнутри — точно так же как и дверь подъезда
Ещё один дом, чуть победнее — окна в подъезде здесь настежь открыты, а в окне между первым и вторым этажом установлена решетка — чтобы злоумышленник не проник в подъезд с козырька подъезда. Практичиески все балконы застеклены, а на некоторых окнах ещё и установлены дополнительные защитные решетки
Внутри — обычный подъезд с кладовкой. Бросается в глаза полное остутствие почтовых ящиков
Пролет между этажами
Въезд во двор. На заборе, что ограждает квартал, можно увидеть мотки колючей проволоки типа "егоза"
Кварталы Макрорейяна
В восьмидесятые годы по советскому телевидению эти хрущевки показывали как "великое достижение СССР, что должно будет принести счастье народу Афганистана"
О том, что вместе с этими хрущёвками в Афганистан пришла война, последствия которой продолжают сотрясать эту страну до сих пор — по советскому телевидению не рассказывали
Говорили лишь о том, что вот мол мы сейчас понастроим в Афганистане хрущевок, и заживут они там счастливо и богато — точно так же, как и мы
Ведь как известно — советский образ жизни самый лучший в мире — так говорят по телевизору, а там врать не будут
Надежды на то, что поселившись в хрущевки, афганцы станут жить "обычной советской жизнью", оказались тщетными — нынешний Макрорейян живет своей, непривычной нам, но абсолютно органичной для Афгана жизнью
Афганская культура впитала в себя и переварила советские хрущевки — не они изменили Афганистан, а Афганистан изменил их. Здешние улицы живут привычной жизнью восточного города, которая протекала в этих горах столетия назад
В советской "стекляшке" внутри квартала сейчас работает аптека
Как и в любом восточном городе — хозяин аптеки очень уважаемый человек, к которому можно придти в гости, выпить чаю, поговорить о здоровье или просто обсудить последние новости
Посреди типовых советских кварталов появилась мечеть — сейчас в Макрорейяне функционирует несколько мечетей, куда люди приходят на намаз или просто пообщаться между собой, обсудить последние новости. По рассказам местных — сейчас на проповедях муллы уделяют большое внимание светским делам и говорят о важности жизни в мире и согласии
Часть мечетей перестроена из бывших зданий советских клубов — СССР пытался отучить афганцев от религии, но тем самым вызвал ещё большее сопротивление советской идеологии
Минарет над хрущевками. В старые времена на минареты поднимался мулла, чтобы созывать мусульман на намаз — сейчас это делается с помощью громкоговорителей, а минареты остались скорее для красоты
Базарная площадь посреди Макрорейяна
Как и столетия назад, торговцы продают здесь живых кур, баранину
Овощи, фрукты
Одежду
Прямо здесь можно починить обувь
И дать немного денег нищему — в исламе это считается очень хорошим делом
Вот так сейчас живет район, который часто показывали в СССР во времена советско-афганской войны. А закончить пост мне хотелось бы цитатой одного бывшего жителя Макрорейана родом из СССР, что жил там в восьмидесятые годы: "Каждый хочет жить счастливо, без войны. Мы отняли у многих из афганцев простое счастье – быть дома, рядом со своими детьми, женами, любимыми, ездить на рыбалку, просто шептаться в кустах. Почему мы все думаем, что это нужно только нам? Почему никогда не думаем, что эти «дикие средневековые люди» не хотят того же? В конце концов, многие из них просто были такими же, как мы – горячими, ничего не понимающими и стремившимися уничтожить врага, вторгшегося на их Родину. Оставьте их в покое, наконец. Они достойны лучшей жизни. Они люди и, наверное, лучше многих из нас". Сложно с этим не согласиться.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 409
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 730
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1555
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2908
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2907
