Зимові Олімпійські Ігри 2018 у Пхьончхані завершилися: результати
25 лютого у Пхьончхані завершилася Олімпіада. У медальному заліку Україна опинилася на 21-му місці завдяки «золоту» фристайлиста Олександра Абраменка. Найвищу сходинку посіла Норвегія, завоювавши 39 нагород (14 золотих, 14 срібних, 11 бронзових). Така кількість медалей є рекордною не тільки для країни, а й за всю історію зимових Олімпійських Ігор. Про види спорту, призові місця й призерів — підсумковий репортаж.
Біатлон. Поєднує лижні перегони та стрільбу (лежачи та стоячи). За промахи на вогневих рубежах спортсмени отримують або штрафні хвилини, або біжать додаткові кола. Перемагає спортсмен, який витратив на подолання дистанції найменше часу.
У Пхьончхані розігрувалося 11 біатлонних комплектів медалей — по 5 у жіночих та чоловічих дисциплінах (4 індивідуальні гонки — спринт, гонка-переслідування, індивідуальна гонка й мас-старт, командна естафета) та змішаній естафеті (в команді 2 жінки й 2 чоловіки). Українські біатлоністи не змогли пробитися на високі позиції.
Бобслей. Вид швидкісного спуску по спеціально обладнаних льодових трасах на санях — бобі. Боб керується екіпажем від 2 до 8 спортсменів. Швидкість під час спуску сягає 100 км/год.
У програмі Олімпійських Ігор розігрувалося три комплекти нагород: у двійках — чоловіки та жінки, а також чоловічі четвірки. Цікаво, що в чоловічих двійках золото здобули дві команди — німецький та канадський екіпаж, які на фініші мали однаковий час.
Гірськолижний спорт. На Олімпійських іграх представлені наступні дисципліни: швидкісний спуск (спуск трасою по природному рельєфу — схилу гори на швидкість), слалом (спуск з оминанням спеціальних воріт (прапорців), довжина траси — 450-500 метрів, швидкість — 40 км/год), гігантський слалом (протяжність — 800-2000 метрів, швидкість — 65 км/год), супергігантський слалом (довжина — 2500-3000 метрів, швидкість — близько 65 км/год) та гірськолижна комбінація (поєднання швидкісного спуску й слалому).
На Олімпійських іграх-2018 уперше розігрувалися нагороди в командних змаганнях з гірськолижного спорту. Воно передбачає паралельний спуск у слаломі представників двох збірних команд. Змагалися представники національних команд у складі 2 жінок та 2 чоловіків. Серед жінок особливої уваги заслуговує чемпіонка в супергіганті — чешка Естер Ледецька, яка, окрім лижної медалі, завоювала золото ще у сноубордингу — вперше в історії Олімпійських Ігор.
Керлінг. Командна спортивна гра, в якій спортсмени почергово пускають спеціальні гранітні камені в напрямку спеціальної розмітки на льоду («дім»). У команді 4 спортсмени. Довжина майданчика — 45 метрів, вага каменя — 20 кілограмів, діаметр «дому» — 3,66 метри. Перемагає команда, чий камінь виявиться найближчим до центру мішені (червоного кола).
Змагання проводяться серед чоловіків, жінок і змішаних пар. Варто зазначити, що в змаганнях змішаних пар бронзову нагороду спочатку здобуло російське подружжя Олександр Крушельницький і Анастасія Бризгалова. Але пізніше в крові Крушельницького виявили допінг. Медаль у пари забрали й віддали китайцям, які відтак посіли четверте місце. Росіянина дискваліфікували.
Ковзанярський спорт. Вид спорту, в якому змагаються парами на швидкість подолання дистанції на льодовому катку довжиною 400 метрів.
На Олімпійських іграх-2018 у цьому виді спорту розігрувалося 14 комплектів нагород — на дистанціях 500, 1000, 1500, 5000, 10000 метрів, мас-старті та командній гонці-переслідуванні. Традиційними лідерами серед медалістів є засновники ковзанярського спорту — нідерландці. У Пхьончхані вони отримали 3 «золота», 2 «срібла» й «бронзу» серед чоловіків і 2 «золота», 2 «срібла» й 4 «бронзи» в жіночих змаганнях.
Лижне двоборство. Поєднання двох лижних дисциплін — стрибків з трампліна й бігу на лижах. Цей вид спорту називають також нордичною комбінацією.
Загалом спортсмени змагалися за три комплекти нагород — у комбінаціях нормального трампліна й гонки на 10 кілометрів, великого трампліна, гонки на 10 кілометрів і командного великого трампліна, й естафети 4 по 5 км. На нинішніх Олімпійських іграх це єдині змагання, де не розігрувалися медалі серед жінок.
Лижні перегони. Класичний біг на лижах. У змаганнях беруть участь як жінки, так і чоловіки. Однак у жінок дистанції менші.
Санний спорт. Спуск спеціально підготовленою льодовою трасою на час і швидкість на санях горілиць (лежачи на спині), які розвивають швидкість до 150 км/год. Змагання проводяться серед чоловіків і жінок, а також у чоловічих двійках. Окрім цього, існує естафета — з кожної команди в першості представляють по одному чоловіку, жінці та двійці.
Розігрувалося 4 комплекти нагород. Кожну країну могли представляти не більше, ніж десять саночників. У перший тиждень Олімпіади з українським саночником Андрієм Мандзієм стався незвичайний інцидент. Під час заїзду він випав із саней і, прокотившись по жолобу, спромігся на них залізти й завершити заїзд. До фінішу він прийшов 40-м.
Скелетон. Спуск на спеціальних санях під назвою «скелетон» долілиць (лежачи на животі).
Змагання проходять серед жінок і чоловіків одиночно.
Сноубординг. Змагання проводяться між чоловіками й жінками (загалом 8 комплектів медалей) у таких дисциплінах: Хафпайп —змагання проводяться на спеціальному сніжному рельєфі у вигляді U-видної напівтруби. Спортсмени виконують різноманітні трюки — стрибки, оберти тощо. Сноубордкрос — подолання на швидкість спеціально підготовленої траси. Змагається одночасно кілька спортсменів. Біг-ейр — стрибок з трампліна з виконанням різноманітних акробатичних трюків на сноуборді. Ця дисципліна замінила на Іграх у Пхьончхані паралельний слалом. Паралельний гігантський слалом — два спортсмени одночасно стартують на двох розташованих поруч трасах. Сноубордисти долають ворота, їх на трасі близько 25. Слоупстайл — змагання полягає в проходженні траси з виконанням серії акробатичних трюків на трамплінах, пірамідах, нахилах, бильцях тощо.
Фігурне катання. Ковзанярська дисципліна. На Олімпійських іграх розігрується 5 комплектів нагород. Спортсмени показують вправність виконання трюків на льодовому майданчику, за що отримують відповідні оцінки. Фігуристи змагаються в чоловічому й жіночому одиночному, парному та командному турнірі, а також у танцях на льоду.
Фігуристка Олена Савченко, яка має українське походження, і її партнер Брюно Массо не лише завоювали «золото», а й установили світовий рекорд, отримавши 159,31 бали за довільну програму. Цікаво, що торішній рекорд також належав цій парі — у фіналі Гран-прі сезону-2017/18 спортсмени набрали 157,25 бала. Українці в цьому виді не виступали, беручі участь лише в одиночних чоловічих і жіночих змаганнях, а також танцях на льоду. Високих результатів вони не показали.
Фристайл. Загальна назва лижних дисциплін, в яких лижники проходять на швидкість трасу, виконуючи трюки. Нагороди розігруються серед жінок і чоловіків. Дисципліни фристайлу: Хафпайп, Могул (спуск на швидкість у поєднанні з виконанням стрибків. Спуск здійснюється трасіою з насипними штучними горбами), Слоупстайл, Скі-крос, Повітряна акробатика
Саме в останньому виді 29-річний миколаївський спортсмен Олександр Абраменко здобув єдину для нашої збірної золоту медаль. Для України це стало першим олімпійським «золотом» у фристайлі за всю історію.
Хокей. Командний вид спорту. Гравці однієї команди намагаються загнати шайбу у ворота суперника. У кожній з команд — 5 польових гравців і воротар.
Нагороди в хокеї розігрувалися серед чоловічих і жіночих команд. Українська збірна не брала участі в цій Олімпіаді.
Шорт-трек. Біг на ковзанах на швидкість. На відміну від ковзанярського спорту, де змагаються парами, в шорт-треці в кожному забігу стартує кілька спортсменів. Доріжка овальної форми має довжину 111,12 метрів. Ковзанка має стандартні хокейні розміри — 60 на 30 метрів.
Програмою Олімпійських Ігор передбачені змагання серед чоловіків і жінок на дистанціях 500, 1000, 1500 метрів та естафети на 5000 метрів.
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1273
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3475
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3540
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3621
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935
