Чехия является самой либеральной оружейной страной в Европе, своеобразным “европейским Техасом”.Здесь есть свои нюансы, есть журналистское лобби, когда о малейшем преступлении с использованием огнестрельного оружия пишутся многостраничные статьи и снимаются душещипательные репортажи. Всем нам это знакомо по фильмам, оружие - это фетиш для многих (причем как в хорошем, так и в плохом смысле этого слова), так что не стоит удивляться тому, что многие пытаются на этом поприще заработать себе дешевой популярности.Но преступлений с применением огнестрела при всей его распространенности и легкодоступности в Чехии как бы не просто мало, а очень мало. Да и вообще с криминалом очень спокойно - ведь ни один нормальный злодей не полезет к человеку, у которого с вероятностью практически в 50% может находиться легальный ствол для обороны. А злодейства всякие совершаются не для того, чтобы вступить в “последний и решительный”, а как раз наоборот - чтобы нажиться и жить долго и счастливо. А вот с чехами это как бы не особо получается.
В Чехии разрешено только скрытое ношение оружия. О преимуществах и недостатках этого можно спорить долго и упорно. Равно как и о достоинствах открытого ношения. Закон есть таков каким он есть, и все воспринимают его как данность, соблюдают и чтят. То есть, носят скрыто.
Что означает носить оружие скрыто? В первую очередь, как уже становится ясно из самого названия, оружия не должно быть видно. И если в далеких 90-х годах выбор кобур был минимален - в лучшем случае можно было купить универсальную средней комфортности или же заказать кожаную под свой пистолет, то в настоящее время при большом ассортименте на прилавках магазинов или интернет-шопов каждый может выбрать кобуру себе по вкусу.
Это может быть внешняя или внутренняя кобура, кобура подплечная, “кенгуру”-кобура, сумочка вроде дамской, сумка-планшет. То есть вы не ограничены в выборе ни стилем одежды, ни временем года.
Причем большинство владельцев пистолетов имеют не один универсальный пистолет для ношения, спорта и стрельбы в тире. При доступности (большой ассортимент и приемлемая цена) практически каждый имеет несколько пистолетов.
Это полноразмерный пистолет военного или полицейского образца для самообороны и стрельбы в тире, компактный для ношения - в случае если вам не совсем удобно в силу комплекции, размера ладони или прочего носить полноразмерный; и, скажем, практический пистолет под .22 калибр для практики и стрельбы для удовольствия.
Изначально в вашей лицензии должны быть прописаны группы (спортивная стрельба, самозащита, самозащита в публичных местах, исполнение коммерческой деятельности связанной с обеспечением безопасности и пр.), позволяющие вам иметь разрешение на ношение оружия.
Для всех этих групп вам необходимо пройти медкомиссию у своего же врача, получить у него справку о состоянии здоровья в свете оружейного законодательства на бланке.
Потом вы обязаны сдать экзамены “оружейному комиссару” по соответствию каждой группе лицензии. Экзамены несложные, но серьезные - то есть если вы не ответите правильно хотя бы на один вопрос (и комиссар увидит, что вы действительно не знаете ответа, а не просто не в состоянии попугайски процитировать положения закона), то вы скорее всего не пройдете экзамен.
Сразу же после сдачи теоретического - практический экзамен. Обращение с оружием, наименование основный частей, разборка-сборка и прочее. Комиссар сразу замечает как навыки обращения, так и грубые нарушения. Если же нарушения не грубые, он вас поправит, вы произведете манипуляции заново - и в случае успеха вы сдали. Все.
Заполняется сертификат и после этого вы отправляетесь в спецподразделение полиции по месту жительства, где подаете заявление на выдачу лицензии. По закону лицензия выдается в течение 6 недель с момента подачи заявления. За это время полиция проверяет ваше криминальное прошлое, проводит запрос в “порядковый” участок по месту жительства на предмет репутации, жалоб и прочего. В реальности лицензию вам выдадут уже через две-три недели, если у вас нет проблем с судимостью или криминалитетом.
На оружейном заводе Česká Zbrojovka в городе Угерский Брод. Заводу 80 лет.
Описывать сам процесс намного дольше, чем его пройти. Здесь нет лишней бюрократии, все доброжелательны и улыбаются вам, помогают во всех вопросах и т.д. Одно удовольствие
Причем решаются они не так как все привыкли решать еще в совке - никаких взяток, знакомств и прочего. Если у вас есть какая бы то ни было проблема, вы приходите в полицию, излагаете проблему и полицейский вам пошагово объясняет как правильно эту проблему решить. В большинстве случаев даже заполняет анкеты, заявления и т.д. Такая вот бюрократия с человеческим лицом.
Но вернемся к самому разрешению на ношение. Итак, в вашей оружейной лицензии есть группы, позволяющие такое разрешение получить. Вы говорите полицейскому, что очень бы хотели носить оружие. Он проверяет, нет ли у вас приводов, нарушений и прочего - и если все в порядке, в вашей лицензии появляется запись о том, что вам разрешено носить оружие. Все. Бюрократия и изнасилование личности сведены к минимуму.
Но! Есть одно “но”. Если вы вызываете у доброго и улыбчивого чешского полицейского (а скорее даже симпатичной девушки) подозрение, что с вами не все в порядке, он (или она) имеет право отправить ваше дело на дорасследование.
Лишний раз он этого делать не будет, и "просто так" он тоже этого не сделает. Ведь ему понадобится обосновать свои подозрения. Но наметанный глаз видит человека под кайфом, алко- или наркозависимого, неуравновешенного, излишне возбужденного оружейного фетишиста и т.д. На самом же деле, вы с 99%-ной вероятностью за месяц получите лицензию безо всяких проблем и нервов.
Чешское законодательство не видит качественных отличий между длинностволом и короткостволом
CZ 805 BREN S1 - современный чешский спортивный карабин на базе известного пулемета
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1347
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3534
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3593
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3663
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3972
