Политика - дело нервное. Жаркие парламентские споры иногда переходят в самые настоящие драки, это и эмоции и политические технологии, отдельно или вместе. Народные избранники блокируют трибуны, хватают оппонентов за галстуки и лацканы дорогих пиджаков, бросаются предметами и обливают друг друга водой, с энтузиазмом бьют неприкосновенные для простых смертных лица. Потасовки солидных мужчин в дорогих костюмах смотрятся эффектно и вызывают у электората не меньший интерес, чем боксерские поединки за престижные пояса чемпионов. Одна небезызвестная отечественная партия в недавнем прошлом также активно использовала технологию решения парламентских вопросов с помощью крепких мужчин в своих рядах, например бывших борцов или баскетболистов. Пример оказался заразительным. Впрочем, ни к чему хорошему это партию ни привело.
Лидер левой партии "Борцы за экономическую свободу"(EFF) Джулиус Малема и члены EFF, столкновение с охраной парламента. Марксисты-ленинисты попытались помешать выступлению президента страны Джейкоба Зумы - сперва они громко пели, потом начали бросать в охранников бутылки с водой. Кейптаун, ЮАР, 17 мая 2016.
Депутат от EFF бросает огнетушитель в дверь, за которой секьюрити парламента ЮАР, после того, как члены "Борцов за экономическую свободу" были выдворены с сессии парламента, Кейптаун, ЮАР, 17 мая 2016
Изгнание Джулиуса Малемы и его соратнииков из парламента, охрана применила слезоточивый газ, Кейптаун, ЮАР, 17 мая 2016
Продемократически ориентированный законодатель Люн Квок-хун бросает предмет в финансового секретаря Джона Цанга, требуя принятия универсальной схемы защиты пенсионного фонда во время ежегодного доклада о бюджете в Законодательном совете в Гонконге, Китай, 25 февраля 2015
Народные депутаты от главной турецкой оппозиционной Республиканской народной партии (CHP) и правящей Партии справедливости и развития (ПСР), мордобой в ходе дискуссии о повышении полномочий полиции, Анкара, Турция, 19 февраля 2015
Депутата Исаака Мваура буквально выбросили из парламента Кении. Мваура - Председатель Ассоциации альбиносов Кении, альбиносов там не любят, их даже приносят в жертву адепты вуду. 90 процентов альбиносов воспитываются только матерями — отцы таких детей уходят из семей в уверенности, что жена изменила ему с белым мужчиной. "Когда я появился на свет, отец сказал, что у них в роду никогда не было таких детей, и ушел от нас", — рассказывает Мваура. Ему еще повезло: поколение назад альбиносов убивали сразу при рождении. Найроби, Кения, 28 февраля 2014
Ну, эти персонажи вам хорошо известны, как и сюжет: депутат от БПП Олег Барна выносит с трибуны ВР премьера Яценюка, Киев, 11 декабря 2015
Али Ихсану Коктюрку из Республиканской народной партии (CHP) коллеги из Партии справедливости и развития (ПСР) сломали нос во время дебатов по проекту закона про усиление правительственного контроля над назначением судей и прокуроров, Анкара, Турция, 15 февраля 2014
Верховная Рада Украины, 8 апреля 2014 года
Японские законодатели из оппозиции навалились на Масахиса Сато (второй слева), председателя депутации Специального комитета верхней палаты по вопросам безопасности, Токио, 17 сентября 2015 года.
Депутат от Партии регионов (внизу) сцепился с оппозициными депутатами, Киев, 6 июня 2013 года
Депутат Люн Квок-хун бросает подушку в форме облака в финансового секретаря Джона Цанга во время ежегодного доклада о бюджете на Законодательном совет в Гонконге, 27 февраля 2013 г. Табличка гласит: " Хватит нонсенсов. Установить универсальную схему защиты пенсионного прямо сейчас".
Потасовка на первой сессии новоизбранного парламента Украины в Киеве, 12 декабря 2012 года
Снова Гонконг, охрана парламента блокирует агрессивного Люн Квок-хуна
Олег Ляшко, обливает водой и чаем вице-спикера Адама Мартынюка во время внеочередной сессии Верховной Рады Украины, 30 июля 2012 года.
Вице-спикер Верховной Рады Украины Адам Мартынюк вцепился в горло Олега Ляшко, 18 мая 2011 года
Народный депутат Ким Сун-дун, Демократическая партии труда, борется с охранниками после того, как он распылил баллончик слезоточивого газа в сторону председателя правящей Партии великой страны пытаясь остановить намерение ратифицировать законопроект соглашения о свободной торговле с США, Национальное Собрание в Сеуле, Южная Корея, 22 ноября 2011 года.
Законодатель Лин Хун-чжи (слева) от правящей Националистической партии (Гоминьдан) борется с законодателем Чиу Чжи-вэй из оппозиционной Демократической прогрессивной партии (ДПП) в Законодательном Юане в Тайбэе, Тайвань, 2 августа 2013 года.
Депутат от правящей Партии справедливости и развития Мухиттин Аксак и главной оппозиционной Республиканской народной партии депутат Махмут Танал, потасовка во время дебатов в парламенте в Анкаре, 8 февраля 2012 года.
Депутаты оппозиционных партий помогают своему соратнику, который пытается бежать во время драки с депутатами правящей Партии великой страны (ВНП) в зале пленарных заседаний Национального Собрания в Сеуле, 8 декабря 2010 года
Оппозиционная Демократическая прогрессивная партия (ДПП) дерется с правящей Националистической партией (Гоминьдан) в Законодательном Юане, Тайбэй, Тайвань, 8 июля 2010 года.
Боливийский оппозиционный конгрессмен Фернандо Родригес борется с депутатом партии президента Эво Моралеса на "Съезде коренных народов", Ла-Пас, Боливия, 9 апреля 2009
Ли Юн-Санг - вице-спикер Национального Собрания и депутат от правящей Партии великой страны в окружении охранников, Национальное собрание в Сеуле, 22 июля 2009 года.
Члены Оппозиционной партии, потасовка с охранниками в Национальном Собрании в Сеуле, 3 января 2009
Охранники парламента падают во время потасовки с членами главной оппозиционной Демократической партии в Национальном Собрании в Сеуле, 3 января 2009
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1253
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3463
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3532
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3613
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3927
