Місто, яке вбила катастрофа на ЧАЕС. Прип’ять через 39 років після найбільшої аварії в історії ядерної енергетики
У ніч проти 26 червня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, розташованій на півночі Київщини, пролунали вибухи, що спричинили найбільшу техногенну катастрофу в історії людства. Відтоді минуло 39 років, однак зона відчуження довкола ЧАЕС залишається найкрасномовнішим нагадуванням про масштаб лиха.
Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Аварії на ЧАЕС та АЕС Фукусіма-1 в Японії, яку в 2011 спричинили руйнівний землетрус і цунамі, є двома катастрофами, як отримали найвищий ступінь тяжкості (сьомий) за Міжнародною шкалою ядерних подій, іншою є ядерна катастрофа на Фукусімі в Японії 2011 року. Пише NV. Про це повідомляють Контракти.UA.
Хмара радіоактивних викидів, спричинених Чорнобильскою катастрофою, пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, досягнувши навіть східної частини США. Близько 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Із зони забруднення довелося евакуювати до 300 тис. осіб, а наслідки катастрофи допомагали ліквідовувати близько 500 тис. осіб. Чимало з них зазнали радіоактивного ураження.
Намагання керівництва СРСР применшити масштаб наслідків аварії на контрасті зі справжнім розмахом трагедії мали суттєві наслідки для радянського режиму: криза довіри до нього після аварії на ЧАЕС лише поглибилася.
Довкола зруйнованої Чорнобильської станції було створено 30-кілометрову зону відчуження. Через неї у лютому 2022 року Росія намагалася розгорнути наступ на Київ з території Білорусі, однак згодом була змушена відвести свої війська, розбиті на правобережжі Київщини, цим же шляхом.
Через 39 років після Чорнобильської катастрофи Прип’ять залишається порожнім знелюдненим містом, а закрита новим «саркофагом» ЧАЕС — символом однієї з найбільших трагедій, які принесла Україні епоха СРСР.
Український фотограф агентства Reuters Валентин Огіренко показав, який вигляд має Прип’ять і ЧАЕС 39 років потому. Усі фото нижче зроблені 12 квітня 2025 року, незадовго до чергової річниці катастрофи.
Табличка з назвою міста Прип’ять, яке стало містом-привидом після Чорнобильської катастрофи
Прип’ять було містом обласного значення у Вишгородському районі Київської області. Його заснували 4 лютого 1970 року на березі річки Прип’ять, коли тут будували одну з найбільших в Європі атомних електростанцій — ЧАЕС.
Місто розташоване на півночі Київської області, приблизно за 112 км від Києва, на березі річки Прип’ять. До ЧАЕС від нього — близько 2 км.
За пів року до вибуху на ЧАЕС, у листопаді 1985 року, населення Прип’яті сягало близько 47 500 осіб.
Закинуті порожні житлові будинки в Прип’яті
Сумнозвісне колесо огляду в Прип’яті - один з найвідоміших символів міста-привида
Атракціон ніколи не працював: його мали відкрити на свято 1 травня 1986 року.
Машинки дитячого атракціону в парку у Прип’яті
Цей парк, де знаходиться і колесо огляду, розташований в центрі Прип’яті - позаду площі з будинками універмагу, палацу культури Енергетик і готелю Полісся
Одна зі шкіл у Прип’яті: загалом у місті працювали п’ять середніх загальноосвітніх шкіл на 6,8 тис. Місць
Знаки про радіаційну небезпеку в «рудому лісі» біля ЧАЕС
Ця лісиста територія, прилегла до ЧАЕС, взяла на себе значу частку викидів радіоактивного пилу під час Чорнобильської катастрофи. Висока доза поглинутої радіації призвела до загибелі дерев і забарвлення їх у буро-рудий колір. Під час робіт з дезактивації території значну частину того лісу знесли й поховали.
Одне з «кладовищ» техніки, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на території транспортного підприємства в Прип’яті
Загальний вигляд нового конфайнменту (укриття або нового «саркофагу») над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС. На фото добре видно слід від удару шахедом, якого Росія завдала по цьому об'єкту у лютому 2025 року
Новий безпечний конфайнмент Чорнобильска АЕС отримала в листопаді 2016 року, коли відбулася офіційна церемонія фінального насування на четвертий енергоблок ЧАЕС більш сучасної захисної споруди. Конфайнмент має форму аркової споруди, яка накрила собою застарілий об'єкт Укриття і стала найбільшою у світі наземною рухомою конструкцією.
Будувати цей об'єкт почали ще в 2007 році. Загалом до будівництва нового конфайнменту для ЧАЕС були залучені спеціалісти з підрядних організацій 27 різних країн.
Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 427
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 739
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1565
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2918
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2918
