Як ми йдемо крізь вогонь: 100 ключових фотографій за рік великої війни
Команда The Ukrainians зробила неймовірну роботу зібравши фотографії українських авторів в одну підсумкову підбірку. «Це був дуже короткий і водночас украй довгий рік. Війна, яка почалася у 2014-му і тепер прийшла у кожен дім і в кожен регіон України, стала називатися «великою війною». Вона принесла безліч трагічних і болісних подій, але, разом із тим, і багато таких, які надихали. Ми навчилися жити між новинами про перемоги і втрати, між тривогами і відбоями, між прощаннями і ракетними ударами у наші міста та села. Між «Як ти?» і ранковими зведеннями Генштабу. Цей рік пронісся, наче кадри фоторепортажу, в якому герой історії — кожен із нас. І хоча цих кадрів тисячі, є ті, що для нас стали особливими. Як театр у Маріуполі з написом «Діти» на асфальті перед ним чи обличчя сміливих херсонців на вулицях окупованого міста. Як промінь світла на «Азовсталі» чи свіжа капуста, посаджена просто довкола знищеного російського танка, який не змогли витягти з городу. Як зранена Бородянка, Борис Джонсон у Києві, полонені, які повертаються додому, чи бригада медиків над пораненим у стабілізаційному пункті Бахмуту. Авторами цих кадрів є сміливці-фотографи. Хтось із них назавжди лишився на цій війні, бо загинув під час роботи. Разом із найкращими фотодокументалістами країни ми зробили добірку світлин про рік, що минув. Ці 100 кадрів війни — про ключові її моменти. Рік війни, який ми прожили, пережили — і стали міцними як ніколи». Обережно: у матеріалі є відверті фотографії поранених та загиблих
Харків, Україна, 24 лютого 2022 року Вбитий російський військовий та спалена техніка на в’їзді до міста. Макс Левін
Київ, Україна, 26 лютого 2022 року Російська ракета влучила у 24-поверховий житловий будинок. Павло Петров
житомир, Україна, 26 лютого 2022 року Мешканці готуються до оборони міста. В'ячеслав Ратинський
Маріуполь, Україна, 24 лютого 2022 року База українських сил ППО, знищена у перший день російського вторгнення. Мстислав Чернов
Київ, Україна, 24 лютого 2022 року Затор на столичному проспекті Перемоги у західному напрямку. Антон Скиба
Київ, Україна, 25 лютого 2022 року Киянка Слава ховається на станції метро Героїв Дніпра разом зі своїми собаками. Сергій Коровайний
Житомир, Україна, 1 березня 2022 року Територіальна оборона Житомирщини тренується кидати коктейлі Молотова. В’ячеслав Ратинський
Маріуполь, Україна, 4 березня 2022 року Люди лежать на підлозі лікарні під час обстрілу. Євген Малолєтка
Iрпінь, Україна, 5 березня 2022 року Евакуація цивільних через міст, знищений Збройними Силами України, аби не допустити ворога до Києва. Того дня людей мали евакуювати потягами, але росіяни підірвали залізничну колію. Максим Дондюк
Ірпінь, Україна, 6 березня 2022 року Боєць тероборони Олександр прикриває від уламків російської міни фотожурналістку The New York Times Лінcі Аддаріо. Андрій Дубчак
Біла Криниця, Україна, 6 березня 2022 року Похорон 24-річного розвідника Дениса Гринчука, який загинув вранці 28 лютого під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Олексій Фурман/Getty Images
Ірпінь, Україна, 8 березня 2022 року Місцеві мешканці намагаються залишити місто через саморобну переправу під зруйнованим мостом. Напередодні під час такої ж евакуації через обстріли російських військових загинули восьмеро людей. Андрій Дубчак
Київ, Україна, 21 березня 2022 року Наслідки ракетного удару по торговельно-розважальному центру Retroville. Владислав Мусієнко
Луганська область, Україна, 8 березня 2022 року Поранений український солдат Василь із позивним Лєший щойно вийшов із бою. Днями Василь втратив сина, який також служив у лавах Збройних Сил України. Анатолій Степанов
Дрогобич, Україна, 8 березня 2022 року Переселенці з різних міст України у Дрогобичі. В’ячеслав Ратинський
Маріуполь, Україна, 9 березня 2022 року Чоловіки рятують вагітну жінку після авіаудару росіян по пологовому будинку, внаслідок якого троє людей загинуло і 17 отримали поранення. Згодом жінка померла разом із дитиною. Євген Малолєтка
Львів, Україна, 10 березня 2022 року Українські військовослужбовці сідають у потяг до Києва на центральному вокзалі Львова. Олексій Філіппов
Червоне, Україна, 10 березня 2022 року Мешканці окупованого російськими військами села евакуюються у безпечну зону. Макс Левін
Маріуполь, Україна, 11 березня 2022 року Російські танки розстрілюють житловий будинок. Євген Малолєтка
Львів, Україна, 15 березня 2022 року Волонтери плетуть маскувальні сітки для ЗСУ. Катерина Москалюк
Львів, Україна, 15 березня 2022 року Похорон українських військовослужбовців, які загинули під час вторгнення Росії, на Личаківському кладовищі. Юрко Дячишин
Львів, Україна, 19 березня 2022 року Волонтери гуманітарного центру відпочивають серед мішків з одягом, які передали для людей, евакуйованих з інших регіонів. Юрко Дячишин
рава руська, Україна, 6 березня 2022 року Українські біженці на українсько-польському кордоні. яна сідаш
Львів, Україна, 22 березня 2022 року Чоловік торкається вікна евакуаційного потяга, яким його донька виїжджає до Польщі. Олексій Фурман/Getty Images
Львів, Україна, 26 березня 2022 року Люди спостерігають за наслідками ракетного удару по місту. Того дня російські війська влучили у нафтобазу і завод, постраждало п’ятеро людей. Олексій Філіппов
Харківська область, Україна, 30 березня 2022 року Українські військові рухаються на техніці, яку відбили у російської армії під час боїв. Її перефарбували та вивісили українські прапори. Максим Дондюк
Тетерівське, Україна, 31 березня 2022 року Військовий евакуює останнього мешканця села Тетерівське на Київщині, яке росіяни фактично зрівняли із землею. 82-річного Валентина врятували під час артобстрілу, вмовивши залишити пошкоджену хату. Мар’ян Кушнір
Одеська область, Україна, 31 березня 2022 року Аеророзвідники під час запуску українського безпілотника «Лелека». Данило Павлов
Запоріжжя, Україна, 1 квітня 2022 року Евакуйованих із Мелітополя везуть вантажівкою, бо бракує автобусів. Катерина Клочко
Миколаїв, Україна, 2 квітня 2022 року 37-річний полковник із позивним Булат сидить над картою в глибокому бліндажі під Миколаєвом. Наприкінці березня тривали найзапекліші бої за навколишні села, зрештою звільнені підрозділами ЗСУ. Данило Павлов
Буча, Україна, 3 квітня 2022 року Тіла вбитих росіянами цивільних лежать на вулицях Бучі. Деяких ховали на подвір’ях їхніх будинків. Михайло Палінчак
буча, Україна, 3 квітня 2022 року У Бучі загинуло понад 420 мешканців. Михайло Палінчак
Бахмач, Україна, 2 квітня 2022 року Люди вітають українських військових у звільненому місті на Чернігівщині. Сергій Нужненко
Гостомель, Україна, 3 квітня 2022 року Українські військові на аеродромі у звільненому Гостомелі. Олександр Ратушняк
Гостомель, Україна, 4 квітня 2022 року Ан-225 «Мрія» у звільненому Гостомелі. Найбільший і найпотужніший літак у світі було знищено 27 лютого внаслідок російської повітряної атаки. Олег Петрасюк
Бородянка, Україна, 6 квітня 2022 року Шафка з посудом і півником, фото якої стало символом стійкості українців. Наслідки авіаудару по місту на Київщині. Єлизавета Серватинська/Суспільне
Київ, Україна, 7 квітня 2022 року Закохані військові на Пейзажній алеї. Михайло Палінчак
Бородянка, Україна, 7 квітня 2022 року Людина символічно бинтує дірки від шрапнелі в голові пам'ятника українському поетові Тарасові Шевченку на центральній площі. Сергій Коровайний
Чернігів, Україна, 10 квітня 2022 року Через інтенсивні обстріли загиблих довелося ховати у довгих канавах, ставлячи біля тіл таблички з іменами. Після закінчення боїв містяни намагаються знайти на кладовищі своїх родичів. Максим Дондюк
Харків, Україна, 11 квітня 2022 року Харківські рятувальники гасять пожежу в будинку, що зайнявся після російського ракетного обстрілу, внаслідок якого загинуло щонайменше п’ятеро, зокрема дитина. Мстислав Чернов
Гусарівка, Україна, 14 квітня 2022 року Башта від російського танка, знищеного бійцями 93 ОМБр «Холодний Яр». Ірина Рибакова
Ягідне, Україна, 20 квітня 2022 року Учень 11-го класу Владислав разом із трьомастами односельчанами провів 28 днів у підвалі місцевої школи. На стінах люди записували імена загиблих від рук росіян і померлих через важкі умови. Михайло Палінчак
Харків, Україна, 21 квітня 2022 року Автомобіль горить із двома людьми всередині після російського обстрілу міста. Мстислав Чернов
Харківська область, Україна, 24 квітня 2022 року Військові капелани Максим та Олександр освячують паски на передових позиціях української армії під час артобстрілу. Сергій Нужненко
Запоріжжя, Україна, 25 квітня 2022 року Військовий, який долучився до лав ЗСУ в перші дні великої війни, зустрічає свою родину. Дружина з чотирма дітьми змогла вибратися з окупованої території. Андрій Дубчак
Загальці, Україна, 28 квітня 2022 року 76-річний Володимир Тихонов відкриває двері свого гаража, побитого кулями. Олексій Фурман/Getty Images
Ірпінь, Україна, 1 травня 2022 року 10-річний Савелій на могилі свого батька Ігоря, який загинув, захищаючи місто в лавах територіальної оборони. Михайло Палінчак
Вільхівка, УКРАЇНА, 9 травня 2022 РОКУ Тіла 11 російських солдатів у нещодавно відбитому селі під Харковом. Мстислав Чернов
Демидів, Україна, 2 травня 2022 року Жінка йде затопленою вулицею села. Під час оборони Києва українські військові підірвали дамбу неподалік, внаслідок чого річка Ірпінь вийшла з берегів і зупинила російську армію. Олексій Фурман/Getty Images
Маріуполь, Україна, 7 травня 2022 року Боєць полку «Азов» Дмитро Козацький на оточеній росіянами «Азовсталі». Битва за місто і його металургійний комбінат стала однією з найбільших трагедій і водночас символом незламності українських воїнів. Дмитро Козацький
Маріуполь, Україна, 10 травня 2022 року Поранений морпіх Михайло Діанов у сховищі заводу «Азовсталь». Дмитро Козацький
Харків, Україна, 12 травня 2022 року Викладач кафедри української літератури Харківського національного університету Михайло Сподарець проводить онлайн-урок із підвалу свого будинку, який використовує як укриття. Мстислав Чернов
Київ, Україна, 13 травня 2022 року Перший суд над російським військовим Вадимом Шишимаріним. Його визнали винним у вбивстві цивільного на Сумщині та засудили до довічного ув’язнення за порушення законів та звичаїв війни. В’ячеслав Ратинський
вінниця, УКРАЇНА, 25 травня 2022 РОКУ Військовослужбовець ЗСУ після ампутації у госпіталі. Костянтин і Влада Ліберови
Лисичанськ, Україна, 19 червня 2022 року Українські військові на переправі через річку Сіверський Донець під час оборони міст Лисичанськ та Сєверодонецьк на Луганщині. Олександр Ратушняк
Кременчук, Україна, 28 червня 2022 року Подружжя, поранене у торговельному центрі «Амстор», ураженому російською ракетою, тримається за руки у міській лікарні. Внаслідок ракетного удару 27 червня загинуло 22 людини, 65 отримали поранення. Анна Войтенко
Грушуваха, Україна, 28 червня 2022 року 70-річна Ніна, яка четвертий місяць від початку вторгнення живе разом із донькою у погребі, радіє зустрічі з українським військовим. Данило Павлов
Харків, Україна, 7 липня 2022 року Чоловік сидить біля тіла своєї дружини, яка загинула від обстрілу міста. Мстислав Чернов
Миколаїв, Україна, 21 липня 2022 року Люди стоять у черзі по воду. Через перебитий росіянами водопровід, який понад 70 кілометрів тягнеться з Дніпра, місто залишилося без питної води. Костянтин Чернічкін
Донбас, Україна, 24 липня 2022 року Шахтарі шахтоуправління «Покровське» на неокупованій частині Донбасу продовжують працювати попри війну. Юлія Кочетова
Харківська область, Україна, 29 липня 2022 року Вогонь шириться пшеничним полем поблизу кордону після російського обстрілу. Євген Малолєтка
харківська область, Україна, 4 серпня 2022 року Українська артилерія веде вогонь з РСЗВ «Буревій». Сергій Нужненко
Миколаїв, Україна, 2 серпня 2022 року Масований ракетний обстріл Миколаєва, під час якого постраждав гуртожиток, приватні будинки та об'єкт інфраструктури, зокрема резервуари з олією. Костянтин і Влада Ліберови
Київ, Україна, 24 серпня 2022 року «Парад» знищеної російської військової техніки на Хрещатику в День Незалежності. Євген Малолєтка
Київ, Україна, 24 серпня 2022 року Борис Джонсон і Володимир Зеленський крокують Хрещатиком у День Незалежності. Костянтин Чернічкін
Запоріжжя, Україна, 31 серпня 2022 року Українці, що повернулися з окупованої території, обіймаються під час прибуття до пункту внутрішньо переміщених осіб. Рідні й друзі не бачилися місяцями. Костянтин Чернічкін
Нікополь, Україна, 7 вересня 2022 року Українське місто потерпає від артобстрілів росіян. Вигляд з Нікополя на протилежний берег Дніпра, де розташована окупована Запорізька атомна електростанція. Данило Павлов
туреччина, 22 вересня 2022 року 188 захисників «Азовсталі» звільнено з полону, зокрема п’ятеро командирів. Прес-служба МВС
Харків, Україна, 11 вересня 2022 року Охоплена вогнем ТЕЦ-5 після ракетного удару росіян. Костянтин і Влада Ліберови
Харківська область, Україна, 20 вересня 2022 року Поле з вирвами від артилерійських снарядів поблизу передової. Максим Дондюк
Івано-Франківськ, Україна, 20 вересня 2022 року Очі 37-річного військового Данила Євтухова від опіків не заплющувалися повністю навіть під час сну. Данила щойно прооперували американські лікарі. Данило Павлов
Соледар, Україна, 21 вересня 2022 року Українські військові під час оборони міста. Ірина Рибакова
Запоріжжя, Україна, 30 вересня 2022 року Росіяни обстріляли гуманітарну колону в черзі на виїзд на окуповану територію. Загинуло 30 людей, 88 отримало поранення. Катерина Клочко
кам'янка, Україна, 2 жовтня 2022 року Люди вітають одне одного у щойно звільненому селі на Харківщині. Владислав Мусієнко
Ізюм, Україна, 5 жовтня 2022 року У місті виявили три масових поховання із сотнями тіл українців. Зокрема, на Піщанському кладовищі правоохоронці ексгумували 447 тіл. Данило Павлов
Ізюм, Україна, 5 жовтня 2022 року Працівники ДСНС вантажать ексгумовані тіла у рефрижератор. В’ячеслав Ратинський
Київ, Україна, 10 жовтня 2022 року Росія завдала першого масованого ракетного удару по енергетичній інфраструктурі України. Загинуло 11 людей, 88 поранені. Пошкоджено 70 інфраструктурних об’єктів. Сергій Коровайний
Київ, Україна, 17 жовтня 2022 року Рятувальники розбирають завали житлового будинку, куди поцілив російський дрон-камікадзе. Єлизавета Серватинська/Суспільне
Київ, Україна, 24 жовтня 2022 року Блекаут у столиці, спричинений російськими ударами по енергетичній інфраструктурі. Сергій Коровайний
Херсон, Україна, 12 листопада 2022 року Люди на центральній площі радіють звільненню міста. Андрій Дубчак
Херсон, Україна, 14 листопада 2022 року Президент Зеленський приїхав у звільнене місто. Микола Тімченко
херсон, Україна, 24 листопада 2022 року Поранена внаслідок російського обстрілу мешканка лежить у кареті швидкої допомоги. Мстислав Чернов
Херсон, Україна, 19 листопада 2022 року Стіна катівні. Юлія Кочетова
Київ, Україна, 25 листопада 2022 року Олена Зеленська в урядовому кварталі столиці. Костянтин Чернічкін
Макіївка, Україна, 20 листопада 2022 року Біля свого дому, куди поцілив російський снаряд, Софійка тримає свинку Пеппу, яку врятувала з розбитого акваріуму. Мар’ян Кушнір
донецька область, Україна, 21 листопада 2022 року Танкіст батальйону «Карпатська Січ» із позивним Шева. Костянтин і Влада Ліберови
Лиман, Україна, 8 грудня 2022 року Воїни батальйону «Карпатська Січ» вночі вирушають на передову. В’ячеслав Ратинський
Харків, Україна, 22 грудня 2022 року Кладовище залишків снарядів і ракет, якими Росія обстрілює це друге найбільше місто в Україні. Євген Малолєтка
Харківська область, Україна, 24 грудня 2022 року Українські військові ведуть вогонь на передовій. Євген Малолєтка
Київ, Україна, 22 грудня 2022 року Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний у залі Верховної Ради. Андрій Нестеренко
Бахмут, Україна, 20 грудня 2022 року Володимир Зеленський зустрівся з українськими військовими та нагородив їх у місті, яке наразі є найгарячішою точкою фронту. Офіс Президента
Бахмут, Україна, 31 грудня 2022 року Українські військові на позиціях за кілометр від нуля. Георгій Іванченко
Старий Салтів, Україна, 3 січня 2023 року Матір перевозить труну з тілом сина у селищі біля кордону з Росією. Через зруйнований міст люди долають річку Сіверський Донець човнами. Ерік Мармор
Донецька область, Україна, 9 січня 2023 року Українські військові лікарі рятують евакуйованого з поля бою пораненого побратима. євген Малолєтка
Бахмут, Україна, 11 січня 2023 року Український військовий курить на передовій позиції. Євген Малолєтка
Дніпро, Україна, 15 січня 2023 року Рятувальники дістають жінку з-під завалів будинку, зруйнованого російською ракетою. Павло Петров
Захід України, 17 січня 2023 року Російські полонені працюють у колонії на виробництві паперових пакетів, за що отримують заробітну плату. Місце розташування колонії не повідомляють. Михайло Палінчак
Донбас, Україна, 22 січня 2023 року Пілот бойового гелікоптера готується до вильоту. Данило Павлов
бахмут, Україна, 11 січня 2023 року Українські військові ведуть вогонь по російських позиціях із фінських мінометів калібру 120 мм. Євген Малолєтка
Київ, Україна, 20 лютого 2023 року Перший офіційний візит президента США Джо Байдена в Україну. Офіс президента
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1229
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3455
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3522
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3604
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3920
