Контракти.ua

27.06.2022 — Україна — birdinflight.com — 19052
символика, ЗСУ, шеврон
Злюки бобри, борсуки та єдинороги: шеврони українських військових

Нашивки на рукавах військових можуть розповісти про них набагато більше, ніж просто вказати на приналежність до певного полку чи батальйону. Зібрали нетривіальні шеврони української армії та пояснюємо, звідки на них взялися і що означають галки, морські коники та дракони. Нашивки на формі військових — шеврони й нарукавні знаки — часто плутають. ЗСУ розробляє і затверджує нарукавний знак у формі щита: він головний та офіційний. Шеврон — це вже додаток, тобто також нашивка (з двох смужок V-подібної форми), яка містить уточнюючу інформацію про певні категорії військовослужбовців. Так, у ЗС України шеврони є лише в сержантського складу, і носять їх на погонах. За їхньою кількістю розпізнають звання — молодший сержант, сержант та старший сержант. Але назва «шеврон» більше прижилася, тож її часто використовують для позначення будь-якої нашивки. Військові нарукавні знаки з’явилися лише у XIX столітті. До цього військову частину впізнавали за кольором форми, яка була досить яскравою — червоною, синьою, зеленою. Але озброєння розвивалося, і згодом поцілити у солдата можна було вже з більшої відстані, тому форму почали робити захисного кольору (хакі). Тож одна з основних функцій нашивок — відрізнити своїх від чужих на відстані. Через це в нарукавному знаку використовують не більше чотирьох кольорів та не більше чотирьох знаків чи символів — щоб не складно було роздивитися нашивку неозброєним оком. Інформація на такому знаку вказує на приналежність до певного формування (підрозділу, військової частини, з’єднання) і розповідає про його призначення та особливості діяльності (сухопутні війська, повітряні сили, морська піхота). Плутанина з термінами «шеврон» та «нарукавний знак» почалася після революції 1917 року. Біла гвардія для ідентифікації різних угруповань своєї армії використовувала саме шеврони у класичному розумінні — косі нашивки різних кольорів, і це були її єдині розпізнавальні знаки. Згодом, коли армія почала застосовувати для розрізнення вже нарукавні знаки, їх теж за звичкою продовжили називати шевронами. Після проголошення незалежності українська армія відмовилася від радянських нарукавних знаків і стала створювати власні. Нові емблеми мали бути ближчими до європейських зразків, але чітких вказівок, що та як зображати, не існувало аж до 2018-го. І лише останні роки при розробці емблем українські військові керуються офіційними «Методичними рекомендаціями щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у ЗСУ». Методичка забороняє зображати на військових нашивках ікони або інші релігійні символи. Не дозволяється також поєднувати в одній композиції зразки озброєння і військової техніки різних історичних періодів — як «джавелін» із шаблею, наприклад. Не затвердять портрет відомого діяча і не дозволять написати його ім’я, навіть якщо на честь нього названо підрозділ. На нарукавних знаках у принципі не рекомендують розміщувати написи — краще окремою нашивкою. Емблеми розробляють у двох варіантах: у захисних кольорах до польового однострою та повноколірний для всіх інших випадків. Але крім офіційних нарукавних знаків існують неофіційні, які за звичкою теж називають шевронами, або moral patches. Ці неформальні нашивки свідчать у першу чергу про почуття гумору їхніх власників. Військові можуть носити такі патчі лише в польових умовах, а в місцях постійної дислокації, тобто на території військових частин, вони заборонені. Розповідаємо детальніше про деякі як офіційні нарукавні знаки, так і патчі для своїх.

Медичний. Неофіційний нарукавний знак медичної служби 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Був розроблений орієнтовно наприкінці 90-х років. Зараз не використовується.

П’ятисоті. Аватарами або смурфами в армії називають хронічних пияків. Також ще кажуть «п’ятисоті» або «двохсотп’ятдесяті» (бо стільки грамів у півлітровій пляшці й «чекушці» відповідно). Цей неофіційний патч використовують скоріше в якості покарання та перестороги для товаришів по службі. Створили його волонтери ще за часів війни на Донбасі.

Тигр-винищувач. Офіційний нарукавний знак 9-го винищувального полку. Розроблений орієнтовно в 1997 чи 1998 році українським геральдистом Валерієм Ляховим. У 90-х Ляхов створив цілу серію емблем частин Військово-повітряних сил у такому стилі. Після перемоги у творчому конкурсі командування ВПС затвердило його ескізи емблем як базові. Зараз їх уже не використовують.

Українські бойові відьми. На початку війни Ріна Старчеус, айтішниця та мотогонщиця, відправила двох дітей та інших членів родини на захід України, а сама вступила до ТрО. Військову уніформу вона доповнила штучними ельфійськими вухами та квітчастими хустками, пов’язаними на манер арафатки. Пізніше її стиль перейняли інші волонтерки. Так з’явився неофіційний загін українських бойових відьом, а пізніше і їхній нарукавний знак, проєкт якого розробив український дизайнер Андрій Єрмоленко.

Підводні диверсанти. Знаки 801-го центру боротьби з ПДСЗ та протимінної боротьби. Перший — офіційний нарукавний знак центру.

Другий — старий патч 801-го окремого загону, який до 2014 року дислокувався в Севастополі. Зараз військові центру носять обидва шеврони: один як офіційний, другий як пам’ять. Пояснюють, що особливого символізму на емблемі немає, хіба що акула уособлює поганих хлопців, з якими вони борються.

Неофіційний нарукавний знак авторства Андрія Єрмоленка

Морський. Офіційний нарукавний знак 73-го морського центру СпП імені кошового отамана Антіна Головатого з’явився у 2019 році. На нашивці зображений морський коник із мечем Святослава Хороброго на синьо-зеленому тлі. Коник говорить про морську специфіку центру і означає пристосованість до водного середовища та вміння бути непомітним. А меч — відданість військовій справі, приналежність до військової розвідки, здатність виконувати завдання за будь-яких умов.

Галицька галка. Офіційний нарукавний знак 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини. Затверджений у 2021 році. Галка відсилає до галицького походження бригади. Загалом цього птаха в різних варіаціях можна зустріти на галицьких гербах ще з початку ХІ століття.

Гірський. Знак 109-го гірсько-піхотного батальйону, що входить до складу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади в Галичині. У 2018 році офіційно затвердили символіку батальйонів у складі 10-ї бригади. Усі емблеми мають спільні риси — зображують когось із карпатських звірів або птахів, едельвейс (символ витривалості та мужності), схрещені бойові гуцульські топірці (символізують захист, рішучість і тверду вдачу) й гори (Говерла, Бербенескул та Піп Іван Чорногірський). У цьому випадку галка символізує галицьке походження військових.

Фенікс на нашивці 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку

Нарукавний знак механізованого батальйону 1-ї окремої танкової Сіверської бригади

Нарукавний знак військової контррозвідки Добровольчого українського корпусу «Правий сектор»

Нарукавний знак танкового батальйону 30-ї механізованої бригади

Нарукавний знак 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка

Дика качка. Це нашивка зведеного загону повітряних сил «Дика качка». Загін добровольців був сформований у 2014 році, брав участь у боях за Донецький аеропорт. Полковник Богдан Бондар про появу назви та нарукавного знаку загону: «У 2014 році, коли мій загін намагався зайти на позицію «Зеніт», ми декілька днів стояли в селі Тоненькому, і там нас накрило «градами». Згоріла майже вся техніка та особисті речі. Тож ми одягли польську форму, яку підкинули волонтери. А через добу сепари почали писати, що на нашій позиції «з останніх сил тримається польський спецназ». У всьому світі найманців неофіційно називають «дикі гуси», а оскільки ми з авіації, то стали сміятися, що ми дикі качки — летимо та «бомбимо». А потім пішло-поїхало — волонтери придумали шеврон, прапор».

«Бойся тучи и пацанов из Бучи». У середині квітня дизайнер Влад Борщ виїхав із Бучі й вирішив створити символіку для своїх, «хлопців з району». Тоді він зробив тираж неофіційних патчів на 150 штук, 80% з яких використовують військові. Фраза «Бойся тучи и пацанов из Бучи» з місцевого сленгу, а кольори — з прапору міста.

ЛГБТ-єдиноріг. Неофіційна символіка українських ЛГБТ-військових. Узимку 2021 року до ілюстраторки Насті Левицької звернулися з проханням зробити лого для об’єднання ЛГБТ-військових. «Бриф мене заплутав, бо референси складалися з аніме-картинок, які подобаються представникам спільноти, і вже існуючих військових шевронів, — розповідає Настя. — Врешті зупинилися на впізнаваному образі єдинорога. Але я зробила його не милим і няшним, а хоробрим — з вогнем і військовою амуніцією. Було складно знайти баланс, щоб зображення не виглядало банально, але щоб і з ЛГБТ асоціювалося. І ще треба було подати його серйозно, по-військовому. Ми навіть підчищали у вогні якісь натяки на сексуальні образи, щоб недоброзичливі люди чогось там не побачили». У геральдиці єдиноріг уподібнений до відважного солдата, який скоріше готовий загинути, ніж живим потрапити до рук ворога.

Дракон «Нептун». Дракон зображений на офіційному нарукавному знаку 32-го реактивного артилерійського полку. На базі полку проходили випробування ракетних комплексів «Нептун», тож полум’я дракона — це своєрідна аналогія до ракет реактивної артилерії.

Войовничий бобер. Офіційний нарукавний знак військової частини А3955 затвердили в лютому 2020 року. Ескіз розробив український художник та графічний дизайнер Роман Шостя. Кольорова гама свідчить про приналежність військового формування до понтонно-мостових частин, які можуть діяти на суходолі й на воді. У геральдиці бобер символізує працездатність, інженерну майстерність, пильність, захист та відданість. Крім того, зображення бобра у світі використовують на позначення співробітництва — воно притаманне понтонно-мостовим підрозділам. У бобра войовничий вигляд, що означає готовність дати відсіч ворогові.

Сонечко. Офіційний нарукавний знак Закарпатського добровольчого спецпідрозділу «Сонечко». Командир підрозділу ДРБ «Сонечко» з позивним Друг Сірий і заступник командира Лелека про значення свого нарукавного знаку: «Нашивку було створено на початку російсько-української війни у 2014 році. Тоді загін дислокувався на території дитячого табору «Сонечко», і нас теж почали так називати. Зображення сонечка обрали, щоб показати, що суворі хлопці-спецпризначенці також можуть нести промінчики добра і світла».

Фоторепортажі
У Криму під Саками знищено російську ЗРК С-400

У Криму під Саками знищено російську ЗРК С-400

В окупованому росіянами Криму, неподалік від міста Саки, було знищено радіолокаційну станцію зенітного ракетного комплексу С-400 "Тріумф". Про це пише РБК-Україна з посиланням на Telegram-канал "Кримський вітер". Про це повідомляють Контракти.UA. За даними моніторингового каналу, ще у п'ятницю, 25 квітня, невідомі дрони сильно пошкодили і, можливо, повністю вивели з ладу РЛС 96Л6Е. Антена станції сильно пошкоджена, ремонт можливий тільки в заводських умовах. "Цікаво, що наприкінці березня "Наші очі" помітили перекидання РЛС 96Л6Е в напрямку міста Саки. А на початку березня в Саках просто на дорозі згоріла така ж РЛС 96Л6Е", - пише "Кримський вітер". РЛС ЗРК С-400 "Тріумф" Радіолокаційна станція (РЛС) Зенітного ракетного комплексу С-400 "Тріумф" є важливою складовою частиною системи протиповітряної оборони, розробленою Росією. РЛС цього комплексу здатна виявляти і супроводжувати різні повітряні цілі, такі як літаки, крилаті ракети, балістичні ракети та інші повітряні об'єкти. РЛС С-400 має високий рівень дальності виявлення - до 600 км, що дозволяє виявляти загрози на великих відстанях і швидко реагувати на них. Це робить систему однією з найпотужніших у світі для боротьби з повітряними цілями на великих відстанях. РЛС С-400 може одночасно обробляти велику кількість цілей, що дає змогу забезпечити високий рівень інтеграції з іншими ракетними системами та засобами управління, дозволяючи ефективно здійснювати захист від повітряних загроз на всіх рівнях. Вона використовує кілька типів ракет, здатних знищувати цілі на різних відстанях та висотах, від чого залежить успішність боротьби з багатозадачними і різноманітними загрозами. Завдяки цим характеристикам, ЗРК С-400 "Тріумф" є важливим елементом російської системи протиповітряної оборони і активно використовується в різних військових операціях. Раніше ми писали про те, що бійці 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила знищили російську пускову установку зенітно-ракетного комплексу С-400.
30.04.2025 — 4 — 549

У мережі показали, яким побачив Київ англійський фотограф у 1958-му році. Архівні знімки

У мережі показали, яким побачив Київ англійський фотограф у 1958-му році. Архівні знімки

Столиця України завжди приваблювала туристів із різних міст і країн своєю красою та зеленими вулицями. У 1958-му році Київ відвідав англійський фотограф Джон Шульц, який зробив знімки міста та його мешканців. Старі знімки опублікували на сторінці спільноти "Спрага": в Києві цікаво" у соціальній мережі Facebook. Можна роздивитись, яким було місто 67 років тому. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA. "Цікавий погляд у минуле! У часи СРСР сміливі іноземні туристи ризикували, щоб зафіксувати на плівку життя без купюр. Їм вдавалося робити унікальні вуличні фото, які потім публікувалися на батьківщині. Сьогодні ці архівні скарби оцифровані, і ми можемо побачити справжній Київ 1958 року очима англійського фотографа Джона Шульца", – йдеться в повідомленні. На старих знімках можна побачити різні локації столиці, зокрема, Андріївський узвіз, Пішохідний міст та Хрещатик. Нагадаємо, на офіційних знімках радянських часів Київ – зелене місто, з чудовою архітектурою та усміхненими мешканцями. Проте завдяки роботам українського фотографа Олександра Ранчукова ми можемо побачити іншу столицю та її мешканців, якими вони були у 1970-1980-х роках. У далекому 1938 році в Києві були встановлені як пам’ятники справжні британські танки часів Першої світової війни – Марк V. Один з них можна було побачити на Подолі, а інший – у самісінькому центрі столиці. Як повідомляв OBOZ.UA, Труханів острів у наші дні – відоме місце відпочинку мешканців Києва, де є пляжі, зокрема й нудистський. Проте мало хто знає, що приймати сонячні ванни "у чому матір народила" тут почали ще в 1918 році.
29.04.2025 — 8 — 601

Третя «Книжкова країна» зібрала понад 72 500 відвідувачів і побила рекорд за кількістю проданих книг

Третя «Книжкова країна» зібрала понад 72 500 відвідувачів і побила рекорд за кількістю проданих книг

24–27 квітня на ВДНГ пройшла третя «Книжкова країна» — фестиваль, що вже зарекомендував себе як один із найбільших літературних заходів в Україні. Цього сезону подія досягла рекордної кількості проданих книжок. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Окрасою сезону став фантазійний квітковий декор, який перетворив ВДНГ на справжній простір натхнення. Гості фестивалю змогли зануритися в його естетику завдяки гігантським квітам, інтерактивним інсталяціям і дзеркалам із флористичним оздобленням. Тематичні зони для відпочинку — кав’ярні та чайні куточки — гармонійно доповнювали загальну атмосферу. Фестиваль традиційно об’єднав видавництва, авторів, зіркових гостей, блогерів і всіх, хто прагнув приємно провести час у компанії однодумців. «Уже можна впевнено сказати, що „Книжкова країна“ стала важливою частиною літературного й культурного життя українців. Ми щиро пишаємося цим і дякуємо всім, хто підтримує фестиваль і долучається до нього. Цього сезону ми вкотре переконалися, наскільки потрібними є такі події: відвідуваність і зацікавленість залишаються стабільно високими, а програмне наповнення стає різноманітнішим. Наша мета — не лише тримати планку, але й дивувати гостей знову й знову. Вірю, що наступна „Книжкова країна“ також запропонує щось нове і цікаве», — зазначає засновник «Книжкової країни» Євген Мушкін.  Цього сезону на «Книжковій країні» відбулася спеціальна програма «Світове дерево фантастики», присвячена сучасній українській фантастиці. У її межах пройшли дискусії, публічні розмови й презентації про різні жанри — від горору до наукової фантастики та romantasy. Розширилася також програма творчої репрезентації військових і ветеранів #ФРОНТМЕНИ: у її межах відбулися літературні, театральні події, а також виставки.  Крім того, на фестивалі традиційно обрали книгу-переможця Премії книжкових блогерів, якою став роман Любка Дереша «Погляд медузи», а також провели десятки родинних читань разом із відомими українцями.  Протягом чотирьох днів «Книжкової країни» відбулося 365 подій: 120 презентації, 72 дискусій, 63 творчих та літературних майстеркласів, 60 автограф-сесій, 30 читань, 10 сесій ігротек (змагання чи турніри з настільних ігор), чотири театральних вистави, шість квестів. Ці події відвідало близько 13 000 людей. У ярмарку, зокрема, взяли участь 140 учасників: книгарні, видавництва, магазини, незалежні автори тощо.  Загалом цього сезону фестиваль «Книжкова країна» зібрав понад 72 500 гостей. Захід традиційно залучає багато молоді: більш ніж третина відвідувачів — студенти й школярі. Водночас для двох третин гостей «Книжкова країна» стала першим подібним фестивалем.  Географія відвідувачів охопила Київ і Київську область, звідки було понад 90% гостей, а також Одеську, Львівську, Дніпропетровську, Чернігівську, Харківську, Полтавську та інші області.  Переважна більшість відвідувачів залишилися задоволені подією (96%), відчули себе щасливішими (100%) і почувалися в безпеці на території ВДНГ (98%). За даними учасників на фестивалі загалом було придбано близько 90 000 книг на загальну суму 28 млн грн — це рекорд для «Книжкової країни». Серед найменувань, що купували найчастіше:  Книгарня Є: «Однією ногою під Києвом» (Сергій Скришевський), «Тією горою є ви» (Бріанна Вест), «Фронтмени»; Readeat: «Колонія» (Макс Кідрук), «Ми знайдемо свого Марселя» (Інна Мірошниченко), «Вбивчі письменники» (Саша Павлова); Yakaboo: «Купи собі той довбаний букет» (Тара Шустер), «Жінки, що біжать з вовками» (Клариса Пінкола Естес), «Тінь богів» (Джон Ґвінн); Vivat: «Наречена» (Алі Гейзелвуд), «За сіткою» (Стефані Арчер), «Помічниця лиходія» (Ханна Ніколь Мерер), «Ніколи не бреши» (Фріда Мак-Фадден); КСД: «Вище неба» (Ліз Томфорд), «Сутінки» (Пенелопа Дуглас), «Правильне рішення» (Ліз Томфорд), «Двоповня» (Катерина Самойленко); Видавництво «Фабула»: «Книжкові хроніки Анімант Крамб» (Лінь Ріна), «Молитва за Овена Міні» (Джон Ірвінг), «Еліза Геммільтон. Кримінальна справа з валізою» (Лінь Ріна); Видавництво Старого Лева: «Вівці цілі» (Євгенія Кузнєцова), «Спитайте Мієчку» (Євгенія Кузнєцова), «Сорочине вбивство» (Ентоні Горовіц), «Я бачу, вас цікавить пітьма» (Ілларіон Павлюк); Видавництво «Богдан»: «Чи бачать небеса котів», «Жнець без коси» (Олександра Черепан), «Світи вигнання та ілюзій» (Урсула Ле Ґвін); «Лабораторія»: «Там, де живуть книжки» (Віталій Дуленко), «За Перекопом є земля» (Анастасія Левкова), «Усі персонажі вигадані. Або ні» (Юлія Лаба), «З нами житиме еласмотерій» (Роман Голубовський).  У межах фестивалю також відбулася низка соціальних і благодійних ініціатив, спрямованих на підтримку військових і їхніх родин. Збори, зокрема, влаштували фонд Сергія Притули, «Допомогатор» та «Лелека», проєкт «Книга на фронт», а також організації «РІЙ» і «Гуркіт».  Таким чином за три сезони фестиваль «Книжкова країна» зібрав сумарно понад 210 000 відвідувачів, що робить його одним з найбільших у країні. Наступна відбудеться восени — 25–28 вересня на ВДНГ.  Слідкуйте за наступними анонсами «Книжкової країни» в офіційних Facebook та Instagram фестивалю. 
28.04.2025 — 15 — 805

Як мило: папараці заскочили Дональда Трампа з Меланією за поцілунками в аеропорту

Як мило: папараці заскочили Дональда Трампа з Меланією за поцілунками в аеропорту

Президентське подружжя Трампів повернулися з похорона Папи Франциска. Президент США Дональд Трамп і його дружина Меланія Трамп після похорону Папи Римського у Ватикані повернулися до Америки. Папараці сфотографували їх у міжнародному аеропорту Ньюарк-Ліберті, штат Нью-Джерсі. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Фотографи заскочили президентське подружжя за поцілунками. Це мало дуже милий вигляд. Перша леді для перельоту обрала улюблений класичний тренч від Burberry з фірмовою картатою підкладкою бренду. На ній також були чорні светр і широкі штани. Вбрання вона скомбінувала з чорними балетками з чорними пряжками від Roger Vivier. У Меланії було розпущене волосся, молочний манікюр, чорні сонцезахисні окуляри на обличчі і діамантові каблучки на руках. Дональд Трамп був одягнений у темно-синій костюм, білу сорочку і темну краватку. Нагадаємо, Меланія Трамп на прощанні з Папою Франциском з’явилася у чорному пальті-жакеті із ґудзиками, мереживних рукавичках і мереживній мантильї.  
28.04.2025 — 8 — 780

Місто, яке вбила катастрофа на ЧАЕС. Прип’ять через 39 років після найбільшої аварії в історії ядерної енергетики

Місто, яке вбила катастрофа на ЧАЕС. Прип’ять через 39 років після найбільшої аварії в історії ядерної енергетики

У ніч проти 26 червня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, розташованій на півночі Київщини, пролунали вибухи, що спричинили найбільшу техногенну катастрофу в історії людства. Відтоді минуло 39 років, однак зона відчуження довкола ЧАЕС залишається найкрасномовнішим нагадуванням про масштаб лиха. Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Аварії на ЧАЕС та АЕС Фукусіма-1 в Японії, яку в 2011 спричинили руйнівний землетрус і цунамі, є двома катастрофами, як отримали найвищий ступінь тяжкості (сьомий) за Міжнародною шкалою ядерних подій, іншою є ядерна катастрофа на Фукусімі в Японії 2011 року. Пише NV. Про це повідомляють Контракти.UA. Хмара радіоактивних викидів, спричинених Чорнобильскою катастрофою, пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, досягнувши навіть східної частини США. Близько 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Із зони забруднення довелося евакуювати до 300 тис. осіб, а наслідки катастрофи допомагали ліквідовувати близько 500 тис. осіб. Чимало з них зазнали радіоактивного ураження. Намагання керівництва СРСР применшити масштаб наслідків аварії на контрасті зі справжнім розмахом трагедії мали суттєві наслідки для радянського режиму: криза довіри до нього після аварії на ЧАЕС лише поглибилася. Довкола зруйнованої Чорнобильської станції було створено 30-кілометрову зону відчуження. Через неї у лютому 2022 року Росія намагалася розгорнути наступ на Київ з території Білорусі, однак згодом була змушена відвести свої війська, розбиті на правобережжі Київщини, цим же шляхом. Через 39 років після Чорнобильської катастрофи Прип’ять залишається порожнім знелюдненим містом, а закрита новим «саркофагом» ЧАЕС — символом однієї з найбільших трагедій, які принесла Україні епоха СРСР. Український фотограф агентства Reuters Валентин Огіренко показав, який вигляд має Прип’ять і ЧАЕС 39 років потому. Усі фото нижче зроблені 12 квітня 2025 року, незадовго до чергової річниці катастрофи. Табличка з назвою міста Прип’ять, яке стало містом-привидом після Чорнобильської катастрофи Прип’ять було містом обласного значення у Вишгородському районі Київської області. Його заснували 4 лютого 1970 року на березі річки Прип’ять, коли тут будували одну з найбільших в Європі атомних електростанцій — ЧАЕС. Місто розташоване на півночі Київської області, приблизно за 112 км від Києва, на березі річки Прип’ять. До ЧАЕС від нього — близько 2 км. За пів року до вибуху на ЧАЕС, у листопаді 1985 року, населення Прип’яті сягало близько 47 500 осіб. Закинуті порожні житлові будинки в Прип’яті Сумнозвісне колесо огляду в Прип’яті - один з найвідоміших символів міста-привида Атракціон ніколи не працював: його мали відкрити на свято 1 травня 1986 року. Машинки дитячого атракціону в парку у Прип’яті Цей парк, де знаходиться і колесо огляду, розташований в центрі Прип’яті - позаду площі з будинками універмагу, палацу культури Енергетик і готелю Полісся Одна зі шкіл у Прип’яті: загалом у місті працювали п’ять середніх загальноосвітніх шкіл на 6,8 тис. Місць Знаки про радіаційну небезпеку в «рудому лісі» біля ЧАЕС Ця лісиста територія, прилегла до ЧАЕС, взяла на себе значу частку викидів радіоактивного пилу під час Чорнобильської катастрофи. Висока доза поглинутої радіації призвела до загибелі дерев і забарвлення їх у буро-рудий колір. Під час робіт з дезактивації території значну частину того лісу знесли й поховали. Одне з «кладовищ» техніки, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на території транспортного підприємства в Прип’яті Загальний вигляд нового конфайнменту (укриття або нового «саркофагу») над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС. На фото добре видно слід від удару шахедом, якого Росія завдала по цьому об'єкту у лютому 2025 року Новий безпечний конфайнмент Чорнобильска АЕС отримала в листопаді 2016 року, коли відбулася офіційна церемонія фінального насування на четвертий енергоблок ЧАЕС більш сучасної захисної споруди. Конфайнмент має форму аркової споруди, яка накрила собою застарілий об'єкт Укриття і стала найбільшою у світі наземною рухомою конструкцією. Будувати цей об'єкт почали ще в 2007 році. Загалом до будівництва нового конфайнменту для ЧАЕС були залучені спеціалісти з підрядних організацій 27 різних країн.   Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko
27.04.2025 — 26 — 864