Миколаївську область туристи знають, в першу чергу, через її природні об’єкти, серед яких найбільш популярними є скелі Бузького Гарду, Мигійські пороги, Трикратський ліс, комплекс з Актівського, Арбузинського й інших каньйонів та Кінбурнська коса в Чорному морі. А ось уся інша область – цілковито «біля пляма». Тому Контракти.uа познайомлять вас з іншими цікавинками Миколаївщини.
Почнемо з міста Вознесенськ. Тут 1837 року звели два об’єкти, пов’язаних з візитом імператора Миколи І. Символом міста з того часу є Царська ротонда-альтанка, що стоїть в міському парку. Тоді ж для государя збудували і Шляховий палац (фактично – невеликий особняк, зараз в ньому - лісництво). Палацик поставили на тодішній околиці, в лісовому масиві «Мар’їн гай». Якщо пройти від палацу на південь, то на виході з гаю можна побачити меморіальний знак на місці, де нібито певний час було поховано тіло найвідомішого бандита свого часу – Мішки Япончика (Мойші Вінницького; 1891-1919). Це місце – головна неформальна пам’ятка Вознесенська. Влітку 1919-го ешелон з Мішкіним загоном, який тікав з фронту в районі Вапнярки (сучасна Вінниччина), був зупинений за семафором трохи далі залізничної станції Вознесенськ. «Король» одеських бандитів після цього був одразу ж вбитий, однак існує, принаймні, 5 версій того, як це сталося, та декілька версій, якою була доля його решток. Але меморіальний знак, за твердженнями краєзнавців, позначає місце якщо не загибелі, то першого поховання легендарного бандита.
У Вознесенську можна також подивитися церкви: Казанської Божої Матері (1891 р.) та Ольги, збудовану наприкінці 1990-х у модифікованій варіації українського модерну. А на розі двох непримітних вулиць в середмісті лежить надгробок генерала Герштенцвейга (1790-1848), який покінчив життя самогубством та тому був похований далеко від цвинтаря.
Далі прямуємо на море, до руїн античного міста Ольвія, що біля с. Парутине при усті Південного Бугу. За площею (понад 50 га) Ольвія – найбільше античне місто в материковій Україні. Свого часу населення Ольвії сягало 25 тис. осіб. На даний час розкопано тільки 5 га її території, ще 25 га затоплено лиманом. Окрім решток житлових кварталів та майстерень, можна побачити фундаменти торгових рядів, цивільних споруд, храмів, колодязь, два поховальних кургани (в яких можна побувати), резервуари для води, фундаменти міських стін. Музей Ольвії розташований в колишньому маяку. Тут зберігається 96 тис. знахідок!
В с. Парутиному мешкає подружжя художників Володимира та Тетяни Бахтових, які в різний спосіб популяризують античний доробок вже понад чверть століття. Їхня оселя – додаткова ольвійська атракція.
На узбережжі лежить і місто Очаків, де колись стояла фортеця, узята 1788 року російськими військами. З царських часів в ньому стоїть пам’ятник полководцю Суворову та ще одному офіцеру – І. Горичу, який загинув в тому штурмі. В радянський період в Очакові створили військово-історичний музей, тепер перепрофільований на краєзнавчий. Він розповідає, крім історії власне Очакова, ще й про поселення на Кінбурні та острові Березань. За радянської доби музей багато років перебував в приміщенні Миколаївського собору – колишньої мечеті, пересвяченій росіянами.
Ще один музей Очакова присвячений художнику-мариністу Р. Судковському (1850-1885). Цей митець за життя вважався одним з провідних мариністів Європи. Музей має два зали: в одному показана творчість Судковського, в другому – інших мариністів, у т.ч. три картини І. Айвазовського, який вважав Судковського гідним суперником.
З примітних будинків в Очакові відзначимо будинок по вул. Миру, 31, де був антикварний магазин ювеліра, антиквара та афериста Гофмана, який продав Лувру свого часу фальшиву тіару скіфського царя, та Офіцерське зібрання, де 1905 року відбувався суд над відомим революціонером лейтенантом П. Шмідтом.
Заповідні природні території на Миколаївщині є дуже великими, та створюють головну славу області. На тлі більш відомих дещо «заховався» Приінгульський ландшафтний парк навколо штучного Софіївського водосховища. Ріка Інгул проривається тут, на останній ділянці своєї течії, через гранітні породи. Кожна примітна скеля має власну назву. Фотогенічність цих краєвидів є головною «родзинкою» парку. На території парку розташовані й історичні пам’ятки: садиба Тропіних - будинок 1912 року, де зараз знаходяться адміністрація та еколого-освітній центр, та Михайлівський монастир в с. Пелагіївка (МПЦ). Також варті уваги штучний водоспад та дерев’яний міст через Інгул.
Тепер проїдемось селами, які колись були німецькими переселенськими колоніями. Їхні назви - Катеринівка, Краснопілля, Новоселівка, Піщаний Брід, Степове, Широколанівка, Шляхове. В Краснопіллі (Блюменфельді) стоїть остов Георгіївського костелу 1900 року, закинутого ще з 1970-х. В Новоселівці (Гальбштадті) знаходиться костел Антонія (1893 р.), в Степовому (Карслруе) – костел Петра і Павла, колись один з найбільших на усьому українському Півдні. Широколанівка (Ландау) була в 1920-30-х центром німецького національного району. Тут зберіглася доволі велика кількість старої колоністської забудови – лікарня, ратуша, пошта, житлові будинки, і руїни костелу Рафаїла (1896 р.) Напіврозібраною є й єдина кірха в цьому переліку – у с. Шляхове (Ное Карлсруе). А ось костел Мартина (1863 р.) в с. Піщаний Брід (Шпеєр) перебудований на православну церкву.
В області є декілька музеїв, присвячених німецько-колоністській тематиці. Це відповідна експозиція в обласному краєзнавчому та два музеї в селах – у Степовому та більш відомий с. Катеринівка (Катериненталь). Останній називається «Садиба німця-колоніста» і знаходиться в автентичному будинку пастора. В музеї ретельно відтворено побут «степових німців» XIX ст.
Які ще цікаві будівлі можна побачити на Миколаївщині? В с. Мостове стоїть садибний будинок (1881 р.) родини Ерделі, в якому знаходиться школа. Це – справжня перлина Миколаївщини, та взагалі Півдня, де більшість панських маєтків перебуває у останній стадії руйнації. Ерделі розбудували інфраструктуру Мостового, влаштували тут лікарню, поштову станцію тощо. Крім палацу, в селі стоїть Миколаївська церква (1812 р.)
Не менш цікавим є і палац німецької родини Окснерів в с. Тімірязєвка. В ній зберіглися рештки розписів та оздоблення. Не менш цікавою є і радянська забудова села: в 1950-х це був центр передового колгоспу, і тут збудували комплекс споруд в пафосному стилі того часу – готель, будинок культури, окремі будинки для агрономічної еліти тощо. Незважаючи на те, що й ці будівлі в наші часи доволі занедбані, вони створюють додаткову архітектурну привабливість Тімірязєвки.
Насамкінець, відправимось до заповідного Єланецького степу. Посередині його теренів стоїть ніби іграшкова будівля в кращих традиціях пізнього радянського модернізму – Будинок природи, збудований наприкінці 1970-х. Всередині будівлі, яка виконувала як адміністративні, так в просвітницькі функції, в першу чергу, для дітей (тут були обсерваторія, їдальня, душові тощо), створили мистецький дивосвіт з чудернацьки виплетених скульптур та фресок – звичайно ж, на тему природи. Але є тут і незвичне для часів СРСР зображення Адама і Єви під яблуневим деревом.
В Єланецькому степу на окремо огородженій території в 70 га можна побачити бізонів, куланів та муфлонів. Окремий вольєр є і у байбаків. В природній екосистемі тут мешкають лисиці, козулі, зайці, борсуки, іноді можна зустріти вовка або кабана.
Павло Ковальов
Царська ротонда в Вознесенську. Фото з порталу міської адміністраціїШляховий царський палац в Вознесенську (зараз - лісництво). Фото - О. ВасільєвПам'ятний знак Мішці Япончику. Фото - v-n-zbТаким був пам'ятний знак на місці загибелі Япончика до 2012 р. Фото - MyshtetlВознесенськ. Церква Казанської Божої Матері (1891 р.) Фото - О. МезіновВознесенськ. Церква Ольги (1999 р.) Фото - Mapio.netВознесенськ. Надгробок генерала-самогубця Герштенцвейга (1848 р.) Фото - FlirtОльвія. Музей в колишньому маяку. Фото - Gatta_biankaОльвійські знахідки. Фото А. МірошниченкоРуїни житлових кварталів. Фото - А. МірошніченкоСимволічна стела біля центрального розкопу. Фото - Д. МихайловВ будинку-майстерні подружжя Бахтових в Парутиному. Фото - «Ukraїner»Очаківський музей. Фото з сайту міськрадиШтурм російським військами турецької фортеці Очаків у грудні 1788 р. Гравюра А. БергаОчаків. Пам'ятник Суворову (1905 р.) Фото - «Очаківський портал»Пам'ятник Горичу до 2010-х років (поки не вкрали таблички). Фото - «Очаківський портал»Собор в Очакові (колишня мечеть, а в радянську добу - музей) Фото - «Очаківський портал»Музей художника-мариніста Р. Судковського в Очакові. Фото - «Очаківський портал»Зал, в якому представлена творчість Судковського. Фото - «Очаківський портал» Поховання Р. Судковського біля присвяченого йому музея. Фото - Я.ВерескОчаків. Особняк ювеліра, антиквара та шахрая Гофмана, який продав Лувру фальшиву тіару скіфського царя. Фото - «Очаківський портал»Приінгульський ландшафтний парк навколо штучного Софіївського водосховища. Водоспад. Фото - Svidok.infoПриінгульський ландшафтний парк. Фото - IGoToWorldФото - kinder.mksat.netПриінгульський парк. Садиба Тропіних (1912 р.) Фото з сайта паркуМихайлівський монастир в с. Пелагіївка на території Приінгульського парку. Скріншот з відеоНімецька спадщина. Костел Георгія в Краснопіллі. Фото - М. ПерегримКостел. Св. Антонія в Новоселівці. Фото - Р. МаленковКостел в Степовому. Фото - К. ПанасоваРештки фресок костела в Степовому. Фото - А. ФатєєваКірха в с. Шляхове. Фото - Р. МаленковКолишній костел в с. с. Піщаний Брід перебудовали в православну церкву. Фото - О. ЗагребельнийМузей німецької історії села Степове. Фото - Wiedergeburt-mkМузей німців-колоністів в Катеринівці. Фото - IGoToWorldСадиба Ерделі. Фото - Zruchno.travelТімірязєвка. Інтер'єри палацу Окснерів. Фото - Р. МаленковФото - Р. МаленковЦікава радянська забудова Тімірязєвки. Фото - Р. МаленковБудинок природи в Єланецькому степу. Фото - М. НазаренкоІнтер'єр Будинку природи. Фото - М. НазаренкоФото - М. НазаренкоБізони в Єланецькому степу. Фото - NikLife
На офіційних знімках радянських часів Київ – зелене місто, з чудовою архітектурою та усміхненими мешканцями. Проте, завдяки роботам українського фотографа Олександра Ранчукова ми можемо побачити іншу столицю та її мешканців, якими вони були у 1970-1980-тих роках.
Фото опублікували на сторінці спільноті "Клуб корінного киянина" в соцмережі Facebook. Митець вміло передав настрої тієї епохи. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
"1970-1980-ті роки. Київ очима вуличного фотографа Олександра Ранчукова. Це не Київ з листівок, які показують тільки гарні види, це реальне життя... Життя без прикрас, як воно було насправді", – додали в спільноті.
Олександр Ранчуков (1943-2019, Київ) – український фотограф. Навчався у Київському політехнічному інституті та Інституті журналістської майстерності в Києві. Працював фотографом в Науково-дослідницькому інституті теорії та історії архітектури і містобудування (1978 - 1996). Співпрацював з численними архітектурними журналами.
Нагадаємо, Труханів острів у наші дні – відоме місце відпочинку мешканців Києва, де є пляжі, зокрема й нудистській. Проте мало хто знає, що приймати сонячні ванни "у чому матір народила" тут почали ще в 1918 році.
Як повідомляв OBOZ.UA, у першій половині 20-го століття з Києва до Броварів можна було доїхати без пересадок. Для цього існував спеціальний бензотрамвай, який сполучав середмістя столиці та Поштову площу. 20.04.2025 — 13 — 1206
Поліція Києва затримала чотирьох підлітків, які напали на військовослужбовця. Їм загрожує до 4 років в’язниці.
У Києві правоохоронці затримали чотирьох підлітків, які жорстоко напали на військовослужбовця у Гідропарку. Інцидент стався 18 квітня — група юнаків спровокувала конфлікт, повалила чоловіка на землю та била його ногами. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомила пресслужба поліція Києва.
Першими поліція затримала двох 17-річних мешканців столиці. Сьогодні, завдяки оперативним діям, вдалося знайти ще двох учасників нападу — 15-річного та 17-річного киян.
За фактом нападу слідчі Дніпровського управління відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство). Нападникам загрожує до 4 років позбавлення волі.
Нагадаємо, у Києві підлітки жорстоко побили чоловіка у військовій формі. 19.04.2025 — 4 — 499
Російські окупанти завдали ракетного удару по Харкову у Страсну п'ятницю, 18 квітня. Внаслідок ворожої атаки є жертва, а кількість постраждалих перевищила 70 осіб.
Що відомо про ракетний удар по Харкову - у матеріалі РБК-Україна нижче. Про це повідомляють Контракти.UA.
За словами мера Харкова Ігоря Терехова, удари по Харкову було завдано балістичними ракетами з касетними боєприпасами. Під час огляду правоохоронці, що підрив ворожої ракети відбувся у повітрі для ураження більшої території та об'єктів.
Варто наголосити, що Росія не вперше б'є по цивільних балістикою з касетними боєприпасами, а ракета вибухає у повітрі. Загарбники вже застосовували таку тактику під час смертоносних ударів по Кривому Рогу та Сумах у квітні.
Також додамо, що російські терористи вдарили по Харкову у важливий для християн день - Страсну п'ятницю, який вважається днем скорботи та тиші. У Вербну неділю, 13 квітня, росіяни завдали ракетного удару по Сумах, внаслідок чого загинуло десятки українців.
Жертва та постраждалі
Після удару по Харкову місцева влада повідомила про п'ятьох постраждалих, але кількість поранених стрімко зростала. Станом на 9:50 мер міста повідомив, що кількість постраждалих зросла до 74 осіб.
За даними Харківської обласної прокуратури, поранення та гострий шок отримали 59 людей. Серед постраждалих - четверо дівчат віком 3, 4, 14 і 16 років, а також 17-річний хлопець.
Голова Харківської ОВА уточнює, що госпіталізували 13 поранених, з них двоє дітей. Четверо постраждалих у важкому стані.
Крім того, у Харкові є жертва російського обстрілу - загинув 79-річний чоловік. Він під час ракетного удару перебував у своїй квартирі.
Пошкодження у Харкові
Під атакою російських терористів опинився Основ'янський район Харкова.
Влучання зафіксовані по житловому кварталу серед багатоквартирних будинків. Ще одна ракета поцілила у цивільне підприємство, внаслідок чого виникла пожежа.
"Внаслідок обстрілу постраждало понад 50 багатоквартирних житлових будинків, а також понад 30 автівок", - повідомив представник Харківської обласної прокуратури.
У ДСНС уточнюють, що через обстріл у Харкові пошкоджені багатоповерхові житлові будинки, навчальний заклад, легкові авто. На території підприємства загорівся дах двоповерхового корпусу, цех та будівля. Вогонь поширився на площу близько 450 квадратних метрів.
Варто зазначити, що у Страсну п'ятницю, 18 квітня, російські загарбники атакували не лише Харків. Під ударом також було місто Дніпро та область. У Дніпрі через ворожу атаку були пошкоджені фітнес-центр, офіс та готель.
Також армія РФ вдарила дронами по Сумах. Окупанти завдали удару по цеху з випікання пасок, внаслідок чого загинув підприємець.
18.04.2025 — 12 — 702
Науковці помітили незвичайне стадо оленів шляхетних — до його складу входять 23 особини, що є рекордною кількістю для заповідника.
У Чорнобильському заповіднику зафіксували рекорд: там помітили унікальне стадо, яке складається з рекордних 23 особин. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це стало відомо з результатів щорічних маршрутних обліків копитних тварин, розповіли в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
Працівники установи використовують метод обліку за екскрементами диких тварин. Копитні залишають фекалії до 20 разів на добу, тому завдяки цьому способу вдається точно визначати розміщення та шляхи міграції тварин.
Також вчені використовують різні форми візуальних спостережень — самих звірів найчастіше вдається побачити з авто. Помітивши транспортний засіб, тварини на мить зупиняються, придивляються, але зрештою зникають у хащах.
Крім того, за копитними можна детально спостерігати, замаскувавшись у довкіллі.
У ході аналізу фахівці виявили, що на території заповідника зросло навантаження на пасовища. Наслідками цього стало скорочення запасів сухої трав’яної маси, що позитивно впливає на біорізноманіття та зменшує ризики масштабних пожеж.
Водночас великі скупчення сухої рослинності утворюють види, які копитні майже не їдять — куничник та осока.
Працівники заповідника визначили, що там зросла чисельність червонокнижних коней Пржевальського та оленя шляхетного. Науковцям навіть вдалося помітити незвичайне стадо останніх — до його складу входять 23 особини, що є рекордною кількістю для заповідника.
Нагадаємо, у Чорнобильському заповіднику помітили непроханого хижака. 17.04.2025 — 3 — 697
Джордж Белл знявся в «Американській історії жахів».
Один із найвищих людей у світі, якого називали «лагідним велетнем», помер у віці 67 років. Джордж Белл мав приголомшливий зріст 2,34 м.
Він не досяг свого повного зросту до 20 років і, як вважають, у нього був діагноз гігантизм, повідомляє Need To Know.Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Однак хвороба, яка спричиняє надмірне вироблення гормонів росту, не завадила йому в житті.
Він продовжив працювати в правоохоронних органах і грав у баскетбол у коледжі, перш ніж стати професіоналом.
2007 року він потрапив до Книги рекордів Гіннеса як «найвищий чоловік в Америці».
Крім того, він також знімався в серіалі «Американська історія жахів: Шоу виродків», де з’явився в образі самого себе.
Хоча раніше він розповідав, що має проблеми з тим, щоб поміститися в автомобілі, знайти одяг і спати в ліжку, він навчився сприймати їх такими, якими вони є, і не дозволяти їм псувати життя.
Джордж, який виріс у Портсмуті, штат Північна Кароліна, США, помер 19 березня 2025 року в оточенні друзів і сім’ї в своєму будинку в Даремі, штат Північна Кароліна.
Причина його смерті наразі невідома.
Нагадаємо, не так давно Книга рекордів Гіннеса поділилася історією найвищої жінки, яка коли-небудь жила. Навіть через 43 роки після смерті рекорд найвищої жінки в історії залишається непобитим. 16.04.2025 — 3 — 811