30 років потому: війна у Південній Осетії та її наслідки
Після збройного протистояння, що тривало протягом 1990–1992 років, проблема Південної Осетії неодноразово спалахувала, особливо в 2008 році. Наслідки протистояння і сьогодні є відчутними для етнічних грузинів і осетинів. Південна Осетія, колишня автономна область у складі Грузії, вже кілька разів то проголошувала свою «незалежність», то голосувала за «вступ до Росії», то знову поверталася в бік самопроголошеної «незалежності», то знову просилася в Росію. Фактично Тбілісі втратив контроль над регіоном 1992 року, і він існує завдяки потужній підтримці Росії. Урешті після війни Росії проти Грузії 2008 року Москва визнала цей регіон, як і іншу сепаратистську частину Грузії Абхазію, за «незалежні держави»; крім Росії, таке визнання зробили ще три держави світу: Нікарагуа, Венесуела й Науру. Міжнародна спільнота, як і Грузія, вважає обидва регіони невід’ємними частинами Грузії, тимчасово окупованими Росією – яка, на порушення її міжнародних зобов’язань, відмовилася виводити з них свої війська.
Жінка у своїй квартирі, яка сильно постраждала під час боїв між етнічними грузинами і осетинами в 1991 році. Цю війну назвали «найбезглуздішим» із конфліктів в Грузії, що вибухнули на тлі розпаду Радянського Союзу, але її наслідки, як і раніше, мають серйозні наслідки для КавказуМолоді жінки на вулицях Цхінвалі, столиці Південної Осетії, 1983 рік. У комуністичну епоху Південна Осетія була автономною областю в складі ГрузіїМисливець з Осетії на світлині 1970-х років. Осетини – іранська етнічна група, яка розмовляє мовою, близькою до перської. У 1989 році з близько 98 500 жителів Південної Осетії дві третини становили етнічні осетини і близько однієї третини – етнічні грузиниГрузинський політичний діяч Звіад Гамсахурдіа (в центрі) під час мітингу в Тбілісі у 1989 році. Коли Грузія прагнула виходу з Радянського Союзу наприкінці 1980-х років, інтелектуал Звіад Гамсахурдіа просував етнічну націоналістичну ідею. Він був обраний президентом Грузії в 1991 році, отримавши майже 90 відсотків голосів. Один філософ відреагував на платформу Гамсахурдії «Грузія для грузинів», заявивши: «Якщо це вибір мого народу, то я проти свого народу»Діти в Цхінвалі 1 січня 1991 року позують поруч із плакатами на пам'ятнику Леніну, який осетини не дозволили знести. На одному з плакатів написано: «Осетія була, є і завжди буде радянською!» Багато грузинів вважали етнічних осетин зрадницькою «п'ятою колоною» в той час, як їхня країна боролася за свободу від Радянського Союзу. А осетини відчували себе відстороненими від нових законів, які зробили грузинську мову єдиною офіційною мовою країни і перешкоджали політичному представництву осетин в ТбілісіЗгорілий автобус у Цхінвалі після того, як колона автомобілів з етнічними грузинами спробувала в'їхати в місто в листопаді 1990 року. Після того, як Південна Осетія оголосила про подальшу автономію від Тбілісі, Гамсахурдіа закликав «усіх грузинів, що здатні носити зброю, [приєднатися] до маршу проти Цхінвалі! Штурм має розпочатися вранці 23 листопада!». Багатотисячна колона грузинських чоловіків була зустрінута блокпостами і натовпами осетин. У наступних зіткненнях загинули щонайменше шестеро осібРадянський солдат стоїть на сторожі в Цхінвалі в грудні 1990 року. Москва направила до Південної Осетії контингент військ МВС СРСР, щоб «запобігти сутичкам та кровопролиттю», але Тбілісі висловив протест проти цього «втручання» Кремля і відправив туди своїх бійцівОзброєні осетини 1 січня 1991 року біля барикади в Цхінвалі. Перестрілка почалася 5 січня, коли озброєні етнічні грузини увійшли в Цхінвалі. Збройне протистояння у місті між грузинами і осетинами тривало тижнями, допоки грузинські збройні підрозділи не залишили містоОсетини в окопах на околиці Цхінвалі. Чоловіки використовують застарілі російські гвинтівки Мосіна, вперше випущені в 1890-х роках. Протягом 1991 року «клаптикова ковдра» грузинських і осетинських селищ, з якої складається Південна Осетія, роздиралася міжетнічними вбивствами і залякуваннямиЧоловіки оглядають згорілий будинок у грузинському селі Авневі в Південній Осетії, квітень 1991 року. Велика частина етнічного насильства відбувалася в ізольованих районах, надто небезпечних для кількох журналістів, які висвітлювали конфліктОсетинка-боєць позує під час фотографування. Росіянка, одружена з грузином, розповіла правозахисній організації Human Rights Watch, що намагалася отримати допомогу після пограбування їхнього будинку, але їй сказали: «Ви [«заварили»] цю кашу, тепер їжте!»Боєць-осетин у масці. Викрадення людей також стало звичайним явищем у регіоні під час бойових дійОсетинський боєць закутався від холоду в Цхінвалі, грудень 1991 року. Грузія відключила газ і електрику в регіоні під час конфлікту. Повідомляли, що в лікарні Цхінвалі кілька новонароджених померли від охолодження через сувору погоду. Хірург із Цхінвалі описав труднощі роботи без опалення: «Коли ви оперуєте когось, ви повинні зняти з нього одяг. Щоб зігріти пацієнта, ми повинні обкласти його/її до 12 пляшечками з гарячою водою»Бойовик заряджає міномет у центрі Тбілісі під час виступу проти влади президента Грузії Звіада Гамсахурдії, грудень 1991 року. У січні 1992 року в результаті тривалого і кривавого перевороту, також відомого як «тбіліська війна», Гамсахурдія був скинутийКаски, викладені акуратними рядами, на миротворчій базі неподалік від Цхінвалі в липні 1992 року. Наступник Гамсахурдії – Едуард Шеварднадзе – підписав угоду про припинення вогню з південними осетинами в червні 1992 року. Незабаром після цього на території Південної Осетії були розгорнуті миротворчі сили, до яких увійшли грузинські, осетинські і російські військові. Угода поклала край бойовим діям, в результаті яких, за деякими оцінками, загинуло близько 1000 осіб, але не вирішила більш широкого питання про статус Південної ОсетіїТериторіальна межа, що позначає територію Південної Осетії, патрулюється озброєною грузинською поліцією, 2016 рік. Після збройного протистояння, що тривало протягом 1990–1992 років, проблема Південної Осетії неодноразово спалахувала, особливо в 2008 році, коли спроба Грузії повернути регіон призвела до тотальної війни з Росією. Після цього Кремль офіційно визнав «незалежність» Південної Осетії, і російські та осетинські військові поступово переставляли огорожі та територіальні знаки все глибше на незаперечну територію Грузії. Москва заявила, що це відбувається через те, що південні осетини позначають свої «справжні територіальні межі відповідно до мап радянських часів»
На офіційних знімках радянських часів Київ – зелене місто, з чудовою архітектурою та усміхненими мешканцями. Проте, завдяки роботам українського фотографа Олександра Ранчукова ми можемо побачити іншу столицю та її мешканців, якими вони були у 1970-1980-тих роках.
Фото опублікували на сторінці спільноті "Клуб корінного киянина" в соцмережі Facebook. Митець вміло передав настрої тієї епохи. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
"1970-1980-ті роки. Київ очима вуличного фотографа Олександра Ранчукова. Це не Київ з листівок, які показують тільки гарні види, це реальне життя... Життя без прикрас, як воно було насправді", – додали в спільноті.
Олександр Ранчуков (1943-2019, Київ) – український фотограф. Навчався у Київському політехнічному інституті та Інституті журналістської майстерності в Києві. Працював фотографом в Науково-дослідницькому інституті теорії та історії архітектури і містобудування (1978 - 1996). Співпрацював з численними архітектурними журналами.
Нагадаємо, Труханів острів у наші дні – відоме місце відпочинку мешканців Києва, де є пляжі, зокрема й нудистській. Проте мало хто знає, що приймати сонячні ванни "у чому матір народила" тут почали ще в 1918 році.
Як повідомляв OBOZ.UA, у першій половині 20-го століття з Києва до Броварів можна було доїхати без пересадок. Для цього існував спеціальний бензотрамвай, який сполучав середмістя столиці та Поштову площу. 20.04.2025 — 13 — 1229
Поліція Києва затримала чотирьох підлітків, які напали на військовослужбовця. Їм загрожує до 4 років в’язниці.
У Києві правоохоронці затримали чотирьох підлітків, які жорстоко напали на військовослужбовця у Гідропарку. Інцидент стався 18 квітня — група юнаків спровокувала конфлікт, повалила чоловіка на землю та била його ногами. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомила пресслужба поліція Києва.
Першими поліція затримала двох 17-річних мешканців столиці. Сьогодні, завдяки оперативним діям, вдалося знайти ще двох учасників нападу — 15-річного та 17-річного киян.
За фактом нападу слідчі Дніпровського управління відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство). Нападникам загрожує до 4 років позбавлення волі.
Нагадаємо, у Києві підлітки жорстоко побили чоловіка у військовій формі. 19.04.2025 — 4 — 504
Російські окупанти завдали ракетного удару по Харкову у Страсну п'ятницю, 18 квітня. Внаслідок ворожої атаки є жертва, а кількість постраждалих перевищила 70 осіб.
Що відомо про ракетний удар по Харкову - у матеріалі РБК-Україна нижче. Про це повідомляють Контракти.UA.
За словами мера Харкова Ігоря Терехова, удари по Харкову було завдано балістичними ракетами з касетними боєприпасами. Під час огляду правоохоронці, що підрив ворожої ракети відбувся у повітрі для ураження більшої території та об'єктів.
Варто наголосити, що Росія не вперше б'є по цивільних балістикою з касетними боєприпасами, а ракета вибухає у повітрі. Загарбники вже застосовували таку тактику під час смертоносних ударів по Кривому Рогу та Сумах у квітні.
Також додамо, що російські терористи вдарили по Харкову у важливий для християн день - Страсну п'ятницю, який вважається днем скорботи та тиші. У Вербну неділю, 13 квітня, росіяни завдали ракетного удару по Сумах, внаслідок чого загинуло десятки українців.
Жертва та постраждалі
Після удару по Харкову місцева влада повідомила про п'ятьох постраждалих, але кількість поранених стрімко зростала. Станом на 9:50 мер міста повідомив, що кількість постраждалих зросла до 74 осіб.
За даними Харківської обласної прокуратури, поранення та гострий шок отримали 59 людей. Серед постраждалих - четверо дівчат віком 3, 4, 14 і 16 років, а також 17-річний хлопець.
Голова Харківської ОВА уточнює, що госпіталізували 13 поранених, з них двоє дітей. Четверо постраждалих у важкому стані.
Крім того, у Харкові є жертва російського обстрілу - загинув 79-річний чоловік. Він під час ракетного удару перебував у своїй квартирі.
Пошкодження у Харкові
Під атакою російських терористів опинився Основ'янський район Харкова.
Влучання зафіксовані по житловому кварталу серед багатоквартирних будинків. Ще одна ракета поцілила у цивільне підприємство, внаслідок чого виникла пожежа.
"Внаслідок обстрілу постраждало понад 50 багатоквартирних житлових будинків, а також понад 30 автівок", - повідомив представник Харківської обласної прокуратури.
У ДСНС уточнюють, що через обстріл у Харкові пошкоджені багатоповерхові житлові будинки, навчальний заклад, легкові авто. На території підприємства загорівся дах двоповерхового корпусу, цех та будівля. Вогонь поширився на площу близько 450 квадратних метрів.
Варто зазначити, що у Страсну п'ятницю, 18 квітня, російські загарбники атакували не лише Харків. Під ударом також було місто Дніпро та область. У Дніпрі через ворожу атаку були пошкоджені фітнес-центр, офіс та готель.
Також армія РФ вдарила дронами по Сумах. Окупанти завдали удару по цеху з випікання пасок, внаслідок чого загинув підприємець.
18.04.2025 — 12 — 704
Науковці помітили незвичайне стадо оленів шляхетних — до його складу входять 23 особини, що є рекордною кількістю для заповідника.
У Чорнобильському заповіднику зафіксували рекорд: там помітили унікальне стадо, яке складається з рекордних 23 особин. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це стало відомо з результатів щорічних маршрутних обліків копитних тварин, розповіли в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
Працівники установи використовують метод обліку за екскрементами диких тварин. Копитні залишають фекалії до 20 разів на добу, тому завдяки цьому способу вдається точно визначати розміщення та шляхи міграції тварин.
Також вчені використовують різні форми візуальних спостережень — самих звірів найчастіше вдається побачити з авто. Помітивши транспортний засіб, тварини на мить зупиняються, придивляються, але зрештою зникають у хащах.
Крім того, за копитними можна детально спостерігати, замаскувавшись у довкіллі.
У ході аналізу фахівці виявили, що на території заповідника зросло навантаження на пасовища. Наслідками цього стало скорочення запасів сухої трав’яної маси, що позитивно впливає на біорізноманіття та зменшує ризики масштабних пожеж.
Водночас великі скупчення сухої рослинності утворюють види, які копитні майже не їдять — куничник та осока.
Працівники заповідника визначили, що там зросла чисельність червонокнижних коней Пржевальського та оленя шляхетного. Науковцям навіть вдалося помітити незвичайне стадо останніх — до його складу входять 23 особини, що є рекордною кількістю для заповідника.
Нагадаємо, у Чорнобильському заповіднику помітили непроханого хижака. 17.04.2025 — 3 — 700
Джордж Белл знявся в «Американській історії жахів».
Один із найвищих людей у світі, якого називали «лагідним велетнем», помер у віці 67 років. Джордж Белл мав приголомшливий зріст 2,34 м.
Він не досяг свого повного зросту до 20 років і, як вважають, у нього був діагноз гігантизм, повідомляє Need To Know.Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Однак хвороба, яка спричиняє надмірне вироблення гормонів росту, не завадила йому в житті.
Він продовжив працювати в правоохоронних органах і грав у баскетбол у коледжі, перш ніж стати професіоналом.
2007 року він потрапив до Книги рекордів Гіннеса як «найвищий чоловік в Америці».
Крім того, він також знімався в серіалі «Американська історія жахів: Шоу виродків», де з’явився в образі самого себе.
Хоча раніше він розповідав, що має проблеми з тим, щоб поміститися в автомобілі, знайти одяг і спати в ліжку, він навчився сприймати їх такими, якими вони є, і не дозволяти їм псувати життя.
Джордж, який виріс у Портсмуті, штат Північна Кароліна, США, помер 19 березня 2025 року в оточенні друзів і сім’ї в своєму будинку в Даремі, штат Північна Кароліна.
Причина його смерті наразі невідома.
Нагадаємо, не так давно Книга рекордів Гіннеса поділилася історією найвищої жінки, яка коли-небудь жила. Навіть через 43 роки після смерті рекорд найвищої жінки в історії залишається непобитим. 16.04.2025 — 3 — 813
