Щоденник Сочі-2014. Субтропіканіада
Сніг на олімпійських трасах у Сочі ризикує розтанути швидше, ніж барикади на київському Майдані. В олімпійській столиці +18. Жінки, які змагалися в індивідуальній лижній гонці на десять кілометрів, після фінішу бідкалися, що те, по чому вони бігали, нагадує сніг дуже слабо.
Ситуація й справді критична. Ще кілька днів – і замість сніжного покрову біатлоністам і лижникам доведеться бігати по голій землі. Сніговими гарматами справі не зарадиш. Речовини на кшталт селітри зберігати зимову ковдру за фактично літньої погоди теж не здатні. Експеримент з першою в історії зимовою Олімпіадою в субтропіках ризикує з тріском провалитися.
Наразі ж оконфузилася ліванська гірськолижниця Джекі Чамун. Дівчина вирішила не відставати від польських майстринь шорт-треку, російських хокеїсток з бобслеїстками і німецької біатлоністки Маріам Ґьосснер. Джекі й собі напередодні поїздки в Сочі знялася у відвертій фотосесії. На лихо відео того процесу потрапило в інтернет, через що спортсменка вляпалася у скандальну історію. Хоч Ліван і вважається найліберальнішою поміж усіх арабських державою, але ортодоксальних релігійних звичаїв там притримуються. Принаймні, так вважає міністр молоді і спорту країни Фейсал Карімі, який ініціював «службове розслідування» і погрожує відкликати Чамун із Сочі. Мовляв, вона принизила честь і гідність співвітчизників. Цікаво, що самі ліванці більше обурюються не через вчинок дівчини, а кепкують над реакцією міністра.
Збій у системі
Українським біатлоністам жалітися на умови було б гріхом. Не маючи стабільних успіхів, чоловіча збірна на рівних з жіночою не вилазить із закордонних зборів навіть улітку. Карпати тренерський штаб команди не влаштовують – підготовку стріляючі лижники в останні роки розпочинають в Альпах. Аргументуються такі поїздки складністю підготовчого процесу. Процесу, плоди якого пожинаємо зараз.
Працюючи зі збірними України з біатлону ще з другої половини 80-х років, нинішній наставник команди Василь Карленко у своїй діяльності керувався й керується при формуванні команди досі системою Душаніна. Ця система представляє собою застосування багатофакторної експрес-діагностики для прогнозування реакції на фізичні навантаження. Не дивлячись на те, що у радянські часи, керуючись своїми напрацюваннями, Василь Павлович підготував чемпіонок світу Надію Бєлову і Наталію Приказчикову, цей підхід схвалюють далеко не всі. Знані українські тренери, які працювали у 90-ті – на початку 2000-х років пліч-о-пліч з Карленком, зазначають, що збоїв було безліч. Один з таких начебто стався перед Олімпіадою-1994, коли після тестування за системою Душаніна безперспективною назвали майбутню олімпійську призерку Валентину Цербе. До Ліллегаммера та начебто поїхала тільки тому, що принциповість проявили більшість спеціалістів на тренерській раді.
Прорахунками цієї системи фахівці пояснюють також провал біатлонної збірної на Олімпіаді-2002 в Солт-Лейк-Сіті. Хоча не треба забувати, що причини того, першого в українській історії безмедального виступу на Іграх, приховуються в мікрокліматі команди, пов’язаному з особистісними стосунками в середині колективу. Так чи інакше, провалу тренерам не пробачили. Каленко разом з тодішнім наставником збірної Романом Бондаруком пішли у відставку. Роман Романович поїхав до Польщі і очолив біатлонну збірну там. У 2006-му під його керівництвом олімпійське срібло здобув Томаш Сікора. Бондарук вважає, що підвищити результати Томаша і ще цілої групи інших польських біатлоністів йому вдалося саме з допомогою системи Душаніна.
Влітку 2010-го Роман Бондарук повернувся в Україну. Президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак запропонував йому посади генерального секретаря і відповідального директора Федерації. Одним з основних завдань нового посадовця стало формування професійного тренерського штабу, який підвищив би результати збірної після другої в історії Олімпіади без медалей у 2010-му. Не дивно, що Бондарук найперше згадав про кандидатуру свого однодумця Карленка, який увесь цей час займав функціонерські посади при Міністерстві у справах сім’ї. молоді і спорту. Українська збірна знову запрацювала, опираючись на систему Душаніна. І з результатів жіночої команди, а також першої в українській історії бронзової медалі чоловічої естафетної команди на чемпіонаті світу-2011, ефект від цієї діяльності був.
Вдало українці розпочали й поточний сезон. На перших етапах Кубка світу-2013/2014 до десяток найкращих стабільно входили представники і жіночої (що прогнозовано) і чоловічої (що несподівано) команд. Метаморфози розпочалися в середині січня, коли розпочався заключний етап підготовки. Українські спортсмени почали тотально хворіти й відповідно вибиватися з підготовчого процесу.
Наслідки
Нині, коли половина олімпійського біатлонного турніру залишилася позаду, з’явилися підстави говорити, що до Ігор в Сочі команда підійшла не на піку можливостей. І жіноча, і чоловіча. Показово також, що найсвіжіше виглядає Віта Семеренко, яка на старті сезону хворіла і довго не могла набрати форму. Відповідно її стан різнився від того, в якому перебувала решта збірників
Ще гірше виглядає чоловіча команда. Вже після першого старту – спринту – лідер команди Андрій Дериземля зауважив, що біжиться йому важко, а по ходу дистанції він задихається. Виявилося, що ці відчуття не були тимчасовими і не стосувалися виключно Андрія. У вчорашній індивідуальній гонці на 20 км дев’яте місце посів Сергій Семенов. Він припустився лише одного промаху, але якби цієї штрафної хвилини й не було, вище четвертого місця українець не піднявся б.
Решта представників нашої команди виступили катастрофічно: Дериземля – три промахи і 46-те місце, Дмитро Підручний – три промахи і 55-те місце, Артем Прима – сім промахів і 81-ша позиція поміж 89-ти учасників. Підсумком трьох провальних гонок стала відсутність українців у 30-ці найкращих в олімпійському турнірі. А саме ця когорта виступить у гонці з масовим стартом.
Туга за великими
Між тим черговий змагальний день Олімпіади в глобальному розрізі минув під знаком прощання. Два з них афішувалися напередодні. Відзмагавшись у командній естафеті, завершили кар’єру два видатних саночники. Для 42-річного росіянина Альберта Демченка ці Ігри були сьомі в житті. До срібної нагороди в Турині-2006 Альберт додав два сочинських срібла – в особистій першості й естафеті. 40-річний італієць Армін Цоґеллер на Олімпіаді-2014 взяв бронзу. Тим самим апеннінець має медалі з усіх шести Олімпіад, на яких він виступав: золото Солт-Лейк-Сіті і Турина, срібло Наґано, бронзу Ліллегаммера, Ванкувера й Сочі. Справу зроблено, можна й перепочити.
Натомість, перед початком Ігор російський фігурист Євген Плющенко на відпочинок не збирався. Перед Олімпіадою він переніс важку операцію на хребті. Пройшовши процес реабілітації і відновивши тренування, Євген постав перед фактом: пробитися до збірної за спортивним принципом він не встигає. Але добре, що то Росія і тут можливо все. 31-річну легенду ввели до складу вольовим чиновницьким рішенням, залишивши за бортом Ігор того, хто заслужив участі в Сочі завдяки перемозі в чемпіонаті країни. Не виключено, що Максим Ковтун не виступив би так яскраво, як то зробив Плющенко в командній першості. Втім, на розминці перед короткою програмою Євген стрибнув потрійного акселя і після приземлення схилився. Ледь залікована спина цих навантажень вже не витримувала. Плющенко в особистій першості виступити не зможе. Зайшовши у мікст-зону, дворазовий олімпійський чемпіон скаже журналістам: «Все, закінчую. Вік змагатися ще дозволяє, але 12 операцій – це занадто».
