Контракти.ua

Це звернення пролунало в контексті докорів на адресу норвезьких лижниць. Ті вийшли на дебютну гонку сочинських Ігор з чорними пов’язками, висловлюючи свою підтримку партнерці за командою Астрід Якобсен, у якої за день до того помер брат. «Таким акціям не місце на Олімпіаді, оскільки вона пройнята святковим духом і вимагає від учасників волі до перемоги. Особисті скорботні події на олімпійській арені афішувати недоречно» - йдеться в офіційній заяві МОК.

Може й так. Втім, якби функціонери були вірними давнім олімпійським ідеалам до кінця, вони б шість років тому, мабуть, пригадали одній з країн-учасниць пекінських Ігор-2008, що особливістю Олімпіад ще з античних часів було припинення на час змагань воєн, а не початок операцій на кшталт «Прінуждєнія к міру» в день відкриття головного старту чотириріччя. Важко випромінювати радість, коли розумієш, що на Батьківщині ллється кров, а хтось із рідних ризикує життям. Тоді цю «дрібницю» проігнорували. Зате тепер осуду піддалася локальна акція кількох спортсменок, які нічого не афішували, а лише мали необережність підтримати подругу.

Між тим українські олімпійці 12 лютого локальні підстави для свята справді мали. Саме в цей день 20 років тому в норвезькому Ліллегаммері відкрилася зимова Олімпіада, яка стала першою в незалежній історії нашої держави. З тих Ігор Україна привезла дві медалі – золото фігуристки Оксани Баюл з Дніпропетровська та бронзу біатлоністки Валентини Цербе з Прилук Чернігівської області. І, мабуть, дуже символічно, що в день цього ювілею в Сочі тими ж золотом і бронзою теж відзначилися дві українки. Як символічно й те, що медалі вони принесли не країні, в якій народилися, а державам, які забезпечили їх умовами для занять спортом. Символічно з огляду на деградацію майже всіх зимових видів спорту в Україні. Власне, крізь приклад двох нинішніх «несвоїх» героїнь отримуємо чітку ілюстрацію тих процесів, які відбуваються у вітчизняному спорті.

Пече та не гріє

Тетяна Волосожар у Сочі здобула вже друге золото. До виграного у складі російської збірної в командній першості вона разом з Максимом Траньковим додала й особисту перемогу. Красиву, переконливу, технічно й естетично довершену. Вальс Арама Хачатуряна з балету «Маскарад» у виконанні Максима й Тетяни в короткій програмі називають одним з зразків мистецтва за історію фігурного катання. Волосожар народилася в Дніпропетровську і саме там під керівництвом Людмили Петровської в чотирирічному віці вперше стала на лід. Вдома ж почала займатися парним катанням і з досягненням повноліття у 2002 році переїхала до Києва, щоб разом зі своїм партнером Петром Харченком тренуватися на льоду «Крижинки» під керівництвом Галини Кухар.

Для Альони Савченко, яка виступає за Німеччину в парі з Робіном Шолкови, бронзова медаль на Олімпіаді-2014 теж друга. Першу бронзу вона здобула чотири роки тому у Ванкувері. Альона народилася в Обухові під Києвом і на лід вперше стала в ті ж чотири роки, коли сім’я Савченків перебралася до Києва. Особливих успіхів у дуеті з першим партнером Дмитром Боєнком Альона не досягла, тож у 1999-му почала тренуватися під керівництвом Галини Кухар. Тепер у парі зі Станіславом Морозовим. Станіславові на той час було вже 20 і в порівнянні з 15-річною партнеркою він вважався досвідченим. Морозов надзвичайно сильний фізично, Савченко на його фоні крихітна. Це поєднання виявилося досить гармонійним, адже у 2001-му пара виграла молодіжний чемпіонат світу, а на перших дорослих мундіалі і континентальній першості увійшла до десяток.

Хтозна, як би склалася доля дуету Альони і Станіслава, якби не важка травма, отримана Морозовим невдовзі після Олімпіади-2002 в Солт-Лейк-Сіті, де українці стали 15-ми. Савченко не стала очікувати, поки партнер відновиться і почала шукати нову пару. Чекати вона не схотіла ще й з огляду на хронічне безгрошів’я, в якому минули всі роки її кар’єри. На допомогу Альоні прийшов журналіст Артур Вернер, який порадив 18-річну українку німецькому тренерові Інґо Штойєру. Той зацікавився і знайшов для Савченко екс-чемпіона Німеччини в парному катанні Робіна Шолкови. Коли спільні тренування почали давати результати, Альона прийняла німецьке громадянство і вже у 2004-му новостворений дует виграв національну першість.

У Києві ж тим часом переграла ситуацію Галина Кухар. Розуміючи, що у Волосожар з Харченком особливих перспектив нема, досвідчений тренер вирішила спробувати Тетяну в парі з Морозовим, котрий одужав і відновив тренування після майже річної паузи. Цей дует миттю стає найсильнішим в Україні та помітним у світовому розрізі. За шість років виступів на високому рівні Волосожар та Морозов не випадали з перших десяток. Ось лишень на п’єдестали українців, які не мали лоббі в Міжнародному союзі ковзанярів, не пускали. Три четвертих і два п’ятих місця на континентальній першості, четверта, шоста, дев’ята і дві десятих позиції на світовій – хіба не показова статистика?

У 2008-му Тетяна зі Станіславом навіть встигли змінити середовище й перебралися до Німеччини. Аби тренуватися під керівництвом Інґо Штойєра. Втім, поїзд вже пішов і Морозов це розумів, як ніхто інший. Восьме місце на Олімпіаді-2010, звісно, було кроком вперед у порівнянні з 12-ю позицією в Турині, але після Ванкувера пара розпалася. Точніше, Волосожар та Морозов, які вже стали подружжям, спільно переїхали до Москви. Щоб почати співпрацю з іншою киянкою Ніною Мозер, яка залишила Батьківщину у 1995-му через конфлікт з керівництвом Федерації фігурного катання України. Саме Ніна Михайлівна взялася тренувати новостворений дует Волосожар/Траньков. Морозов увійшов до тренерського штабу Мозер. У пари була думка, щоб виступати за Україну. Втім у Києві цих побажань не почув ніхто. Насильно бути милими Тетяна і Максим не хотіли. Волосожар добре пам’ятала, в яких умовах вона тренувалася до того.

Савченко і Шолкови впродовж трьох років від найкращої пари в Німеччини перетворилися на найсильніший дует у світі. Посівши шосте місце на Олімпіаді-2006, починаючи з 2007-го Альона і Робін виграли по чотири золотих медалі чемпіонатів світу і Європи. На Олімпіадах у Ванкувері і Сочі вони двічі бронзові й від цього трохи засмучені.

Волосожар і Траньков до нинішньої олімпійської вершини дійшли через карантин на виступи під іншим прапором, який мусила відбувати Тетяна, травми Максима в сезоні-2011/2012 і творчі муки пошуку ідеальних поєднань між двома сформованими особистостями. Зрештою три поспіль перемоги на чемпіонатах Європи і золото чемпіонату світу-2013 вивело Волосожар і Морозова в світові гегемони. Сочинську Олімпіаду вони виграли на одному диханні, так що в суперників не залишилося найменших запитань. Киянка ж Ніна Мозер тріумфувала подвійно, адже срібні призери Ігор-2014 у змаганнях спортивних дуетів Ксенія Столбова і Федір Климов – теж її вихованці. Такий ось глобальний український тріумф. У мить, коли дует, який виступав під українським стягом, посів останнє місце і навіть не здобув права виступати в довільній програмі.

Родзинка

Поки господарі смакують свої тріумфи у фігурному катанні, на другий план відійшла найочікуваніша подія 22-х «білих» Ігор – олімпійський хокейний турнір за участю всіх зірок НХЛ. У першому знаковому матчі турніру шведи переконливо розібралися з чехами. Два точних кидки від синьої лінії у виконанні Еріка Карлссона, шайби Патріка Берґлунда і Генріка Зеттеберґа – «Тре Крунур» просто зім’яли суперників у першій половині матчу й лише після того трохи збавили оберти, пропустивши шайби від Марека Жидліцкі і Яроміра Яґра. Швеція продемонструвала, що в неї є все, аби боротися мінімум за один з комплектів нагород.

Відвертих фаворитів олімпійського хокейного турніру троє. У збірної США вже навіть поділ за ланками спеціально під суперників існує. Приміром, тріо Джеймс ван Рімсдік – Джо Павелскі – Філ Кессел діятиме здебільшого на атаку, а Давід Бекес – Зак Парізе – Ті-Джей Оші стримуватиме ланку Малкіна у випадку зустрічі з Росією.

Втім росіяни найбільше очікують зустрічі з найпринциповішими суперниками – канадцями. Команда Зінетули Білялетдінова жадає помститися «Кленовим листям» за дошкульні 3:7 у чвертьфіналі ванкуверської Олімпіади. Канадці ж у словесну полеміку не вступають, але за них говорить потужний склад з фантастичною першою ланкою нападу: Сідні Кросбі – Джефф Кунітц – Джефф Картер. У росіян є відразу дві суперланки: Євген Малкін – Олександр Овечкін – Олександр Сьомін та Ілля Ковальчук – Павел Дацюк – Олександр Радулов. Загалом же склади канадців і американців виглядають рівнішими, ніж у господарів. Та всі акценти розставить гра. У Сочі розпочалася справжня бійня.