Щоденник Сочі-2014. Російські болячки на українську голову
Російська біла Олімпіада розширює свої межі. Аж до української території. Ні, не так, як у 1980-му, коли значна частина матчів футбольного турніру літніх Ігор у Москві відбувалася на київському Республіканському стадіоні. Нині інші реалії.
Українські міліціонери отримали з Білокам’яної сигнал про можливі теракти, які начебто пов’язані з сочинською Олімпіадою, і посилили заходи безпеки в аеропорту «Бориспіль». Тепер і в нас за прикладом північно-східних сусідів у ручному багажі не можна перевозити рідину та креми. Щоправда, лише на літаках, які прямують у напрямку Росії. В терміналах збільшилася кількість правоохоронців. Кажуть, що всі вони озброєні. Та найбільше іноземні гості, які вже пройшли паспортний контроль, дивуються, коли їх і їхні речі безпосередньо в залі очікування починає обнюхувати німецька вівчарка. Для абсолютної надійності залишилося ще снайперів на дахах, неначе на олімпійських об’єктах у Сочі, порозставляти. Все для людей.
На щастя, в Сочі українці полюванням на відьом не займаються. Змагаються як можуть. А в біатлоні навіть на медалі претендують. І не тільки. Канадський біатлоніст Жан-Філіп Ле Ґуллек написав у своєму «твіттері», що повернутися на трасу після болючого падіння йому допоміг український тренер. «Я йому дуже вдячний! Коли він біг до мене з лижею, мабуть, побив рекорд Усейна Болта на стометрівці» - розповідає Жан-Філіп. «Спринтером» виявився сервісмен української команди Юрій Тевіков. Його вчинок, мабуть, єдине позитивне нагадування про нашу країну в світлі сочинської Олімпіади за останніх два дні.
Дивне перевтілення
Спортивна пара Юлія Лаврентьєва/Юрій Рудик посіла останнє місце в короткій програмі і завершила змагання достроково. Саночниця Олена Шхумова після трьох заїздів йшла на високому, як для 20-річної дебютантки без серйозного досвіду виступів на високому рівні 17-му місці, однак у заключній спробі перекинулася й у підсумку теж замкнула підсумковий протокол… Результати, наче вирок. Але вони чітко ілюструють те становище, до якого доведений увесь зимовий спорт в Україні.
Крім одного, звісно. У другий день змагальної програми біатлоністок українки знову могли брати нагороди в гонці переслідування. Не Віта Семеренко, яка попри вигідне становище (старт з третього місця через 22 секунди від лідера) на цей раз стріляла не ідеально, припустилася двох промахів і посіла десяте місце. Віта свою нагороду взяла в спринті. На цей раз з медаллю могла бути її сестра-близнючка Валентина. Вона стартувала з зайнятої у спринті 12-ї позиції і мала відставання від чемпіонки Анастасії Кузьміної зі Словаччини 38 секунд. Лише один промах у 20-ти пострілах, надзвичайна швидкострільність, гарний біг по дистанції – згідно статистичних викладок, ногами українка показала третій час поміж 56-ти учасниць гонки. На фінішне коло Валентина йшла з великим відставанням від білоруски Дарії Домрачової, але з 14-секундною перевагою над норвежкою Торою Берґер, яка на той момент посідала третє місце.
Та минуло лише 800 метрів і суттєвий відрив перетворився на 11 секунд відставання. Словенка Тея Ґреґорін перед виходом на останнє коло програвала Семеренко 19 секунд, а на фініші виграла 11. Що ж трапилося зі спортсменкою, яка в поточному заліку Кубка світу посідає п’яте місце і вже давно не вважається «тихоходом»? Відповіді на це запитання не зміг дати навіть тренер збірної Василь Карленко: «Протягом всієї гонки Валя йшла рівно, але на фінішному колі відбувся спад. Чому? Не знаю. Пояснити причину може тільки сама спортсменка».
Валентина журналістам не сказала нічого. Її сестра виявилася більш говіркою: «Коли я запитала Валю, що сталося, вона лишень розвела руками. Мовляв, навіть не знаю, що сказати». Формулювання, погодьтеся, надзвичайно розмите і, м’яко кажучи, таїть в собі недосказаність. Разом з тим, вже другу гонку поспіль слабо проводить і капітан української збірної Олена Підгрушна. Вона була 26-ю в спринті, а в гонці переслідування, припустившись лише одного промаху, піднялася лише на 22-ге місце. Для порівняння: чешка Ґабріела Соукалова з тим же одним промахом зробила спурт з 29-ї позиції на четверту. Іншими словами, помітними стають проблеми українок з функціональною готовністю. У спринті з двома стрільбами цей недолік про себе знати ще не давав. Зараз, коли втома від першого старту наклалася на темпову гонку з чотирма вогневими рубежами, з’явилися труднощі. Якщо це справді так і команда втрапила до функціональної ями, Україна ризикує не використати свого реального потенціалу найперше в естафетній гонці, яка відбудеться 21 лютого і від якої відділяють ще три старти.
На узбіччі
Зрештою, якщо біатлоністи страждають через недоліки з методиками, то лижники проявили стратегічні прорахунки. Лижний спринт – то в середньому півторакілометрова дистанція. Щоб тренувати цю дисципліну, не треба надзвичайних умов чи учбово-тренувальних баз у горах. Таку трасу, не вкладаючи величезних коштів, можна обладнати в будь-якому місті. Втім, представники української лижної Федерації свого часу банально не схотіли рухатися в тому напрямку, в якому розвивається їхній вид у світі. Наші тренери досі не займаються окремою підготовкою спринтерів. А це, на хвилиночку – чотири комплекти олімпійських медалей (за перемогу в спринті чоловіки і жінки борються індивідуально і командами).
У нас досі, за старим совковим принципом, готують універсалів для всіх дистанцій одразу. Ось і дожилися до того, що на Олімпіаді український лижник програє у спринті бразильцеві. Мова про 19-річного Олексія Красовського, який під час спринтерської кваліфікації примудрився спершу впасти під час спуску, а потім перечепився через помітку траси на підйомі. Вилилася вся та комедія у 81-ше місце з 86-ти учасників. Інший українець Руслан Перехода теж до 30-ки чвертьфіналістів, посівши 50-ту позицію, не потрапив. Так само, як не було українок у «плей-офф» жіночого спринту. Але там Марина Анцибор, посівши 34-те місце, бодай наблизилася до 30-ки. Катерина Сердюк і Марина Лісогор виступили так само невдало, як чоловіки.
Крах фаворитів
Розбірки ж в обох лижних спринтах видалися фантастичними і в обох випадках мали відтінок сенсації. У жінок на стадії чвертьфіналу вибула переможниця спринтерських заліків двох останніх Кубків світу Кіккан Рендалл зі США. Вона так захопилася боротьбою з переможницею двох останніх чемпіонатів світу і Олімпіади-2010 у спринті Маріт Бйорґен з Норвегії, що пропустила з-за спини при виході на фінішну пряму потужний ривок німкені Деніз Германн. Коли остання втекла у відрив, Рендалл програла ще й Бйорґен. Сама ж Маріт, яка у Сочі вже встигла виграти золото в скіатлоні, зупинилася на стадії півфіналу. У своєму забігу вона довго залишалася в хвості, коли ж спробувала спуртувати, то перечепилася через лижу словенки Каті Вішнар і впала. Але й без Бйорґен норвежок у фіналі було троє. Врешті, Майкен Касперсен Фалла здобула те золото, яке пророкували Маріт.
Чоловічі розбірки теж вийшли не передбачуваними. Першим з фаворитів у чвертьфіналі вибув чинний світовий і олімпійський чемпіон Нікіта Крюков з Росії. На тій же стадії міг зупинитися й дворазовий переможець Олімпіад, найколоритніший лижник сучасності Петер Нортуґ. Він програв чвертьфінальний забіг відразу трьом шведам, але зумів завдяки швидкому ходу потрапити в число двох «lucky looser» і до півфіналу таки вийшов. Однак там Нортуґ виглядав зовсім жахливо і знизив хід, позначивши тим свою капітуляцію, ще в середині дистанції. Цікаво, що перед спринтом Петер сказав, що завершить кар’єру в разі, якщо програє шведові Емілю Юнссону. Доля склалася так, що норвежець поступився принциповому суперникові відразу двічі. А після гонки зберігав у спілкуванні з пресою таке ж мовчання, як Валентина Семеренко.
