Контракти.ua

Втім туристів, яких до Сочі приїхало надзвичайно мало, найбільше дивують навіть не природні контрасти, а порожні вулиці міста. Поміж іноземців і волонтерів крутиться велика кількість поліції, яка стереже кожен закуток. Трибуни лижного комплексу «Лаура», на якому проводяться змагання з біатлону, на половину порожні. Це вражає, адже аншлаги збирають усі європейські етапи Кубка світу з цього найбільш рейтингового зимового виду спорту на континенті. Німецькі Обергоф і Рупольдинг, австрійський Гохфільцен, шведський Остерсунд, чеське Нове Место на Мораві, норвезький Голменколлен під час біатлонних змагань приймають тисячі туристів. У Сочі навіть найбільш фанатичних німецьких і норвезьких фанатів – одиниці.

Наш мізер

Та перейдемо до спортивної складової Ігор-2014. У другий змагальний день Україна виграла першу за останніх вісім років медаль. Її здобула у біатлонному спринті 27-річна Віта Семеренко. Тим самим справдивши мінімальні сподівання українських чиновників. Крім біатлону в решті видів спорту наші спортсмени реальних шансів на нагороди не мають. Чому так сталося? Пригадується, після Олімпіади-2010 віце-президент Національного олімпійського комітету, «регіонал» Віктор Корж, аналізуючи причини провалу на Іграх у Ванкувері, зазначив, мовляв, ми не зимова держава і нам треба зосередитися на одному-двох зимових видах. Найперше – на біатлоні. Фактично, то був підпис під загибеллю решти зимових видів спорту.

Ковзанярський спорт в Україні не може розвиватися, оскільки в державі не існує жодного придатного стадіону для підготовки ковзанярів. Саночники чемпіонати України проводять у латвійській Сіґулді. Бобслей зник як явище не дивлячись на те, що у середині 90-х київський завод імені Антонова виготовляв гоночні боби для тодішніх світових домінаторів швейцарців. За розвиток хокею, починаючи з 2010 року, взявся тодішній віце-прем’єр Борис Колесников. Однак наразі його зусилля зосереджені на фінансуванні ХК «Донбас», клубу, який виступає в Континентальній хокейній лізі і в складі якого з українців стабільно грають лише Руслан Федотенко та Сергій Варламов. В решті регіонів хокей продовжує гинути. Показово, що на межі зникнення перебуває клуб, який впродовж п’яти десятиліть був гегемоном українського хокею – київський «Сокіл».

Через відсутність належної матеріально-технічної бази поступово вимирає в Україні донедавна такий медалеємкий вид як фігурне катання. До 2010 року основною базою підготовки фігуристів вважалася київська «Крижинка». Та цей каток був зруйнований під час реконструкції НСК «Олімпійський». Побудований у районі Дарниці менший льодовий зал на вулиці Шалетт компенсував цю втрату лише відносно. Фігуристи ділять там тренувальний час з юними хокеїстами та представниками шорт-треку.

Перша за вісім років

Отже, біатлон. Українська чоловіча збірна з точки зору боротьби за медалі майже неконкурентоздатна. Є 35-річний Андрій Дериземля, який у суботу стартував на п’ятій для себе Олімпіаді. Він – перший в українській історії біатлоніст-чоловік, який виграв медаль чемпіонату світу. Сталося це в 2007 році, коли Андрій здобув бронзу в спринтерській гонці. В 2010-му Дериземля долею випадку мав усі шансі здобути олімпійську медаль Ванкувера. Через зливу траса у Вістлері швидко перетворилася в снігове місиво. Хорошу швидкість у тому спринті могли продемонструвати лише ті спортсмени, хто стартував у числі перших. Серед них був й Дериземля. Втім, промахнувшись двічі у стрільбі лежачи, Андрій своїм шансом не скористався і став п’ятим. Під час першої гонки в Сочі Дериземля знову був найкращим поміж своїх співвітчизників. Але те «найкраще» вимірюється 22-м місцем. З десяти пострілів у спринті Андрій промахнувся лише раз. Втім, майже не промахувалися й основні фаворити. Ходом їм Дериземля програвав.

Інша річ – жіноча збірна. В поточному сезоні українки змогли виграти й були другими в естафетних гонках на етапах Кубка світу. Валентина Семеренко в генеральній класифікації кубка йде п’ятою. Перший олімпійський старт – спринт. У цій дисципліні чинною чемпіонкою світу є тернополянка Олена Підгрушна, а Віта Семеренко з двох останніх мундіалів поверталася з бронзовими медалями.

Та фаворитський статус треба підтверджувати. У 1998-му і 2002-му Україна теж мала зіркові жіночі збірні з біатлону. Втім, у Наґано перемудрив з підготовкою власної дружини і підопічної Олени Зубрилової її чоловік Роман Зубрилов. Як наслідок, одна з найсильніших біатлоністок того часу залишилася без медалей, а ситуацію бодай трохи врятувала Олена Петрова, яка здобула срібло в індивідуальній гонці. Через чотири роки в Солт-Лейк-Сіті медалей не було взагалі. Причина – тренери помилилися з процесом акліматизації. Гарантії, що не буде схожих ляпів й зараз, давати не міг ніхто.

Однак недільний спринт показав, що з фізичної точки зору готові українки добре. Навіть за умови, що в січні вся команда підхопила простудний вірус і на якийсь час випала з тренувального процесу. Провалилася лише дебютантка Олімпіад, 23-річна Юлія Джима, яка припустилася трьох промахів і фінішувала 42-ю. Підгрушна бігла трохи важкувато, що в поєднанні з промахом у стрільбі стоячи означало 26-те місце і відставання від чемпіонки – словачки Анастасії Кузьміної – на хвилину і шість секунд. Валентина Семеренко була близькою до боротьби за медалі, але через неточний завершальний постріл шанси втратила і фінішувала 12-ю.

Останньою з українок на старт вийшла Віта Семеренко. На дистанцію вона пішла 62-ю, коли майже всі претендентки на медалі знаходилися на дистанції. Віта бігла трохи повільніше від сестри, але на вогневих рубежах працювала бездоганно. Вона не допустила жодного промаху, а за швидкострільністю стала сьомою поміж 84-х учасниць. На заключне коло Віта виходила п’ятою, але ходом за 1600 метрів до фінішу змогла вибратися на друге місце. Врешті, на фініші українка програла 1,8 секунди росіянці Ользі Вилухіній і стала третьою.

Легенди

Виграла жіночий біатлонний спринт без найменших шансів для суперниць словачка з російським корінням Анастасія Кузьміна. Тим самим спортсменка повторила свій успіх чотирирічної давнини, коли вона так само впевнено здобула золото у Ванкувері.

В свою чергу норвежець Оле Ейнар Бйорндален вперше виграв біатлонний спринт на Олімпіаді у 1998-му, а потім повторив своє досягнення у 2002-му. У суботу в Сочі скандинав виграв цю дистанцію на Іграх втретє в кар’єрі. В 40-річному віці, випередивши ходом нинішнього світового лідера Мартена Фуркада з Франції. Наразі колекція золотих олімпійських медалей Бйорндалена на Олімпіадах сягнула числа 12. Тим самим, він наздогнав свого земляка-лижника Бйорна Делі, який за троє Ігор назбирав вісім золотих і чотири срібних нагороди. У Бйорндалена нагород найвищої проби сім, теж чотири срібла і одна бронза. З урахуванням, що на дебютній для себе Олімпіаді в Ліллегаммері-1994 Оле Ейнар медалей не здобував. Рекорд Делі Бйорндален може побити вже сьогодні. Якщо стане призером в гонці переслідування. Зважаючи, що стартує норвежець з першого місця й має над суперниками перевагу в часі, завдання це виглядає реальним.

Додамо, що перед Бйорндаленом до числа головних мультимедалістів Олімпіад увійшла також норвезька лижниця Маріт Бйорґен. У суботі вона вдруге поспіль виграла змагання зі скіатлону й довела кількість медалей на Олімпіадах до восьми (чотири золота, три срібла й бронза). Стільки ж нагород в період з 1992 по 2006 рік наздобував німецький біатлоніст Рікко Ґрос. Тепер він разом з Маріт замикає першу десятку найуспішніших олімпійців. Мабуть, ненадовго, бо Бйорґен у Сочі матиме ще мінімум п’ять нагод збільшити свій медальний доробок.

Та вчора ввечері ці теми для країни-господаря відійшли на задній план. Росія виграла своє перше золото домашніх Ігор. У виді, який власне під росіян і з їхньої ініціативи в олімпійську програму й увійшов. Медалі в командній першості з фігурного катання в Сочі розігрувалися вперше і золото прогнозовано дісталося господарям. Головних героїв цього тріумфу двоє. Олімпійський чемпіон Турина-2006 Євген Плющенко, який нещодавно переніс важку операцію на хребті, знову виконував луци в чотири оберти й не падав після інших стрибків. Його зріле, натхненне катання стало сюрпризом навіть для спеціалістів.

Ще більше вразила 15-річна Юлія Липницька. В січні вона стала чемпіонкою Європи, а зараз вразила безпомилковим виконанням короткої і довільної програм на олімпійському льоду. Також поміж російських фігуристів вразила довершеним виконанням і цілісністю образів, виконуючи вальс з балету «Маскарад» у короткій програмі, спортивна пара Тетяна Волосожар/Максим Траньков. Тетяна народилася в Дніпропетровську і на минулій Олімпіаді ще виступала за Україну в дуеті зі Станіславом Морозовим. Нині Станіслав – один з тренерів своєї колишньої партнерки. Волосожар і Траньков мають всі шанси, щоб виграти Олімпіаду й окремому змаганні спортивних пар. Українські ж фігуристи мріють про місця в першій двадцятці. Принаймні, командою одиночники Яків Годорожа і Наталія Попова, спортивний дует Юлія Лаврентьєва/Юрій Рудик і танцювальна пара Шивон Хікін-Кенеді/Юрій Дудь посіли дев’яте місце поміж десятьма суперниками.