Обережно, міліція: п'ятірка випадків, коли зустріч із міліціонерами ставала для людей летальною
Гучна справа зі зґвалтуванням мешканки смт. Врадіївка Ірини Крашковой двома міліціонерами змусила вибухнути Україну. Люди почали згадувати всі старі злочини, які міліція не розкрила свого часу, сподіваючись, що «щеплення Врадіївкою» спрацює і вдасться домогтися справедливості. Але найпроблемніші справи-глухарі – ті, де потерпілі вважають винними саму міліцію.
Жертва № 1. Ігор Індило, 20 років
Помер від травми голови у Шевченківському РВВС Києва
18 липня родина покійного студента знову почала ходіння по муках. У цей день Деснянський райсуд Києва почав розглядати справу загибелі студента Ігоря Індило — вже втретє із самого початку. Ігор помер три роки тому — 18 березня 2010 після візиту до Шевченківського райвідділу міліції. Нагадаємо, хлопця приволік до РВВС його сусід за гуртожитком — дільничний Сергій Приходько. Привід — нібито п'яний дебош Індила. Живим хлопець із міліції не вийшов — швидка, що повторно виїхала, констатувала смерть від черепно-мозкової травми. Охоронці намагалися довести, що студент був п'яний, а голову розбив при падінні з лавки в камері райвідділу. Та відеозапис камер спостереження довів, що студента все ж таки заволокли до КПЗ вже в несвідомому стані, копали ногами і навіть пирскали водою з пляшки, намагаючись привести до тями після ймовірних побоїв. У підсумку двоє обвинувачених міліціонерів — черговий Сергій Коваленко та дільничний Сергій Приходько — відбулися вкрай м'яким покаранням. Коваленко амністували, він пішов з МВС на пенсію зі збереженням звання. А Приходько дали 5 років умовно.
«Ми категорично не згодні з вироком і сподіваємося, що новий суд відновить справедливість, — вважає мама Ігоря, Людмила Індило. — Чому ніхто з міліціонерів не отримав реального тюремного терміну за смерть мого сина?». Це питання донині без відповіді.
Жертва № 2. Олексій Ходаков, 32 роки
Помер у міліції Сум від «нервів»
17 січня 2012 молодого сумчанина запросили на допит в Ковпаківський райвідділ міліції у справі про безвісти зниклого жителя. Правоохоронці зі своїх джерел отримали інформацію, що Ходаков може знати, куди подівся розшукуваний. Увечері чоловік додому не повернувся, зате дружині подзвонили з міліції і заявили, що її чоловік помер від серцевого нападу. У нього залишилися двоє малолітніх дітей. Коли близьким видали в морзі тіло для поховання, вони виявили на обличчі померлого синці, а на зап'ястях — сліди від наручників.
«У нього зуби були закривавлені, в роті запеклася кров, підборіддя було синім, — розповідав брат померлого, Ігор Ходаков. — Ніколи він на серце не скаржився, навіть тиск не підвищувався».
Рідні впевнені, що в дільниці Олексія катували, а потім все обставили під серцевий напад. Правоохоронці почали виправдовуватися, мовляв, допитуваний Ходаков був дуже збуджений, мав намір зав'язати бійку зі слідчим і міг нанести каліцтва собі й оточуючим, тож на нього й надягли наручники. Правозахисники шоковані — як можна було застосовувати браслети до свідка! Прокуратура досі розбирається в цій справі, однак до відповідальності нікого з ініціаторів смертельного допиту ще не притягнули.
Жертва № 3. Руслан Сажко, 30 років
Знайдений в петлі біля Святошинського РВВС Києва
6 січня 2011 киянин, що мав сім'ю, освіту й роботу, несподівано скоїв суїцид. Та не десь, а під стінами Святошинського райвідділу міліції. Причому після того, як побував там.
«Мій син не п'яниця і не наркоман, із психікою в нього все в порядку, працював судовим виконавцем, — згадував його батько, Олександр Сажко. — Він закінчив юрфак. Але роботу з нормальною зарплатнею не знайшов, тож пішов ще на курси при Одеській морехідці і вирішив піти у плавання».
За словами батька, хлопець не тільки оформив усі документи, а й зібрав речі, а з товаришами збирався ніби як проводи організувати. Молоді люди трохи випивали в кафе на Святошино. Там трапилася бійка, і Руслана Сажко забрали у відділок, як свідка. А вранці його несподівано знайшли в петлі на півметровому паркані неподалік від райвідділу. За версією міліції, це — суїцид через «кидок» із роботою. Начальство райвідділу пояснило батькові загиблого, що в телефоні сина знайшли контакт «господар» і він нібито з ним розмовляв перед смертю. Але у фірмі, де покійний мав працювати, сказали, що договір був у силі і вони навіть повернули гроші, витрачені на документи. А під ім'ям «господар», за словами рідних, Руслан Сажко записав людину, яка купила в нього машину без усяких «кидків». Батько покійного вважає, що сина забили в міліції, адже коли забирав тіло з моргу, виявилося, що в нього сині руки, як від побоїв. Сажко-старший намагався шукати правди в головного міліціонера Києва, але там відповіли стандартним формулюванням — «порушень не виявлено».
Жертва № 4. Євген Звенигородський, 32 роки
Побили в дільниці і кинули помирати у сквері Харкова
30 березня 2011 патрульні затримали двох місцевих жителів — Євгенія Звенигородського та Віталія Адоніна. Нібито через те, що молоді люди намагалися вкрасти гаманець у пасажирки у маршрутці, а потім їй погрожували. Пізніше в райвідділі, не оформлюючи жодних документів на затриманих, помічник оперуповноваженого побив обох. Особливо старався над Звенигородським, закутим у кайданки. А керівництво мучителя — прапорщик і майор — не тільки не зупинили свавілля, але й коли помітили, що Звенигородський втрачає свідомість, винесли до сусіднього сквера й посадили на лавці. Побитого підібрала «швидка», та від внутрішньої кровотечі він помер. Завдяки свідченням товариша вбитого, прокуратурі вдалося розкрутити цю справу. Якби не було цього важливого свідка — довести провину перевертнів у погонах було б майже неможливо. Адже жодних документів про привід до райвідділу не склали і приховали цей факт від керівництва. Трьох учасників екзекуції звільнили з МВС. 6 квітня 2012 суддя Київського райсуду Костянтин Садовський оголосив вирок у справі. Учасники побиття міліціонери отримали такі строки: Богдан Цихмістра вісім років в'язниці, Олександр Марченко та Олексій Лазарєв — по чотири роки. 24 квітня 2013 Апеляційний суд відхилив усі апеляції і залишив вирок першої інстанції без змін.
Жертва № 5. Ласло Коломпаров, 39 років
Не витримавши тортур, вистрибнув з вікна кабінету слідчого в Лозовій
9 січня 2011 до сім'ї Коломпарових приїхала міліція і попросили главу сімейства Ласло і його дружину Лану проїхати з ними до райвідділу. Потерпілі стверджують, що міліціонери змушували їх зізнатися в розповсюдженні наркотиків. Нібито вони налагодили міжнародний канал постачання з Росії. Коли Лану вивели в коридор, вона проходила повз кабінету слідчого, де допитували Ласло. За її словами, двері були прочинені і вона побачила, як правоохоронці б'ють чоловіка по голові, а він намагається прикритися руками. Через кілька хвилин Ласло Коломпаров, ймовірно, не витримавши знущань, вистрибнув у вікно з четвертого поверху. П'ять днів потому від отриманих травм він помер у реанімаційному відділенні міськлікарні. На лаву підсудних сіли двоє міліціонерів: Олександр Кулик та Володимир Палко. Остаточного вироку у справі ще немає.
