Контракти.ua

У парламенті сьомого скликання екс голову Фонду державного майна Олександра Бондаря ми не побачимо – Об’єднана опозиція вирішила не брати його до списку. На цих виборах він брав опосередковану участь – готував економічну програму для ВО «Свобода», до лав якої нещодавно примкнув.

Вже відбулося перше після виборів засідання ВР, ви побачилися зі своїми колегами. Що кажуть ті опозиціонери, які не пройшли в наступний парламент, багато з них сидять на чемоданах і готуються до еміграції через страх кримінальних справ?

Олександр Бондар: У парламенті з опозиції було небагато людей, зокрема, були ті, хто наперед знали, що їх не буде у наступній ВР і змирилися. Більшості з тих людей, які зіштовхнулися з цим фактом вже після виборів – у залі чомусь не було. Чи то оговтуються, чи може не збираються більше у парламенті з’являтися.

Та я не думаю, що велика кількість депутатів хвилюються з приводу можливих кримінальних справ. Бачив Гримчака, Шкіля, нормально виглядали.

Зараз усіх турбує інша тема – перевибори в округах і невизнання результатів виборів загалом, я з Гриценко на цю тему багато спілкувався.

Відмова щойно обраних депутатів від мандатів виглядає як блеф. Будемо відвертими: ВО «Свобода», до якої ви вступили, так давно прагнула потрапити до парламенту, і тепер через кілька проблемних округів пожертвує цією перемогою, відмовиться від мандатів?

Олександр Бондар: Можливо, мені не дуже етично коментувати цю ініціативу Гриценка, бо я сам не буду у наступному парламенті. Але для людей, які проходили цей процес у 2007 році (зокрема і я належу до тих, хто склав мандат, а потім знову став депутатом на дострокових виборах), це не є блефом. Блеф – це для людей, які не були депутатами і для тих, хто не пройшов цей шлях. Я розмовляв днями з Олександром Чорноволенко, з Юрієм Одарченко, які тоді також зі мною складали мандат. Вони чудово розуміють, те, що ми зробили тоді, сьогодні не здатні зробити наступники. З різних причин. І тому, що тоді була наша влада, і тому, що у нас були гарантії. Хоча не для всіх вони спрацювали, не всі стали депутатами. Ми добре пам’ятаємо: нас, хто залишився в опозиції, було двісті з лишнім людей. А здали мандат трохи більше 150-ти. Відсів був серйозний. Враховуючи те, що зараз обрані 182 опозиціонери, а якщо виб’ють ще 13 проблемних округів, то буде взагалі 169. Так от: щоб з цих 169-ти 150 склали мандат – це проблема. І про це треба казати. Якщо це проблема зараз, то з чим ви йдете в парламент? Я б на місці керівництва партій, що пройшли до парламенту від опозиції, з’ясував би завчасно, хто реально готовий здати мандат, щоб потім не виглядати глупо.

Гадаю, якщо продовжиться вибивання людей з мажоритарних округів, у них не буде вибору: ну який сенс заходити в парламент, маючи менше 150-ти депутатів? Ви бачили як поступово йшла реєстрація депутатів? Рахувати починали з провладних депутатів, опозиціонерів рахували у останній момент. Чому? З кожним самовисуванцем проводилася ретельна робота: хочеш бути депутатом? Підписуйся, що увійдеш до фракції ПР. Якщо ні – ми зараз судами доб’ємося того, що ти депутатом ніколи не будеш. Тому, скільки буде депутатів в опозиції – ніхто не знає.

Але ж опозиція йшла з лозунгом «ми отримаємо більшість».
І хочу вам сказати, що Тимошенко голодує саме з цього приводу. Я впевнений, Тимошенко сподівалася, що вони отримають більшість і щось зроблять для її звільнення. Зараз вона побачила, що більшості нема і нічого за два роки для її звільнення зробити неможливо. Тож висловлювання Гриценка було назустріч Тимошенко. Хоча не всі це зрозуміли.

Яким чином опозиціонери можуть відмовитися від мандатів? Яка процедура?

Олександр Бондар: Відмова від мандату повинна відбуватися в період після оголошення ЦВК офіційних результатів виборів по спискам і одномандатним округам, але до початку роботи нової ВР, до її першого засідання. Інакше ця ідея втрачає сенс. Якщо оголосити про відмову від мандатів до оголошення офіційних результатів, до Ради пройдуть ті, хто зайняв другі місця у мажоритарних округах і наступні за списком кандидати. Якщо депутати прийдуть у Раду (засідання відкриється, якщо за тимчасовими посвідченнями, виданими у ЦВК, зареєструються понад 300 депутатів), Рада вже буде вважатися обраною, і не виголошення присяги (що погрожують зробити деякі кандидати) нічого не дасть. У цьому разі для розпуску парламенту потрібно буде, щоб за позбавлення повноважень кожного окремого депутата голосувала більшість, треба довести, що кількість депутатів – менше 300, що парламент місяць не правомочний, а потім – щоб ще й президент підписав відповідний указ. За нинішніх умов це нереально. Це та процедура, яку задіяли ми у 2007 році. Але у нас тоді варіантів не було – бо ми на той момент вже були депутатами рік.

Єдиний можливий, на мій погляд, спосіб не дозволити новій Раді розпочати роботу – після оголошення результатів виборів не віднести до ЦВК відповідні документи, або ж написати заяву про відмову від мандату. У разі, якщо Рада не зможе зібратися на перше засідання більше місяця, ЦВК буде змушена за три місяці оголосити перевибори.

Але не можна спочатку оголосити, що вони відмовляються від мандатів, а потім рахувати – чи є у них 150 мандатів. Так не робиться!

Чому Гриценко вважає, що перевибори щось суттєво змінять на користь опозиції?

Олександр Бондар: За цим законодавством – однозначно ні. А от якщо повернути пропорційну систему, опозиція однозначно виграє. Та для того, щоб змінити законодавство, потрібний серйозний міжнародний тиск, масові акції протесту. Звісно, це дуже складно.

Серед тих опозиціонерів, хто не пройшов до парламенту, зріє тихий бунт. Приміром, нардеп Уколов у Фейсбуці назвав винним у низькому результати опозиції на виборах Арсенія Яценюка, який, на його думку, має добровільно піти з посади очільника опозиції. Ви як вважаєте, чи є провина Яценюка?

Олександр Бондар: Я вам скажу так: якби не було у Об’єднаної опозиції Яценюка, хто б виступав на Майдані? Хто б проводив цю всю кампанію разом з Тягнибоком? Тому говорити, що він щось не доробив і на ньому вся вина – це перебільшення. Єдине – Яценюку треба визначитися: він вступає з владою переговори, чи він тупо веде лінію опозиції? Тому що іти домовлятися про перевибори, потім виходити і казати, що це перемога – не серйозно. Тобто він весь час хоче кулуарно з владою домовитися. Хоча, я думаю, там і без нього у штабах вистачає людей, які домовляються із владою. Тож винних є набагато більше.

Після цих виборів вже заговорили про потенційних фаворитів майбутньої президентської кампанії. Ваш прогноз, які шанси у Яценюка?

Олександр Бондар: «Батьківщина» зайняла перше місце серед опозиційних сил. Тож він претендує на першу роль, як кандидат від Об’єднаної опозиції. Кличко на другому місці, Тягнибок – на третьому. По своїй харизмі, по іншим показникам Яценюк більш менш підходить. Єдина проблема – це рішучі дії у наступному парламенті, чи зважиться він на них?

Тобто Юлія Тимошенко вже не є проблемою, її остаточно списали з рахунків?

Олександр Бондар: Ні, ну що ви! Якщо людина, відсидівши як політв’язень у тюрмі, матиме можливість брати участь у президентських виборах, всі просто мають відмовитись від участі у виборах на її користь. Я не думаю, що хтось з них трьох наважиться конкурувати з нею. А взагалі, на тих виборах матиме більше шансів навіть не той, хто зайняв перше чи друге, чи третє місце, а той, хто більш рішуче буде себе вести по відношенню до влади. Якщо будуть вестися сепаратні переговори з владою, як з боку Яценюка, так і з боку його оточення, то його рейтинг буде падати. Якщо той же Тягнибок буде рішуче захищати ті інтереси, з якими він прийшов в парламент, його шанси будуть зростати.

Моє завдання щоб ВО «Свобода» зарекомендувала себе у парламенті не стільки скандалами з комуністами, якимись бійками, яких від них чекають, а конкретними кроками, законодавчими ініціативами, зокрема – економічними.

Фото Світлани Скрябіної