Контракти.ua

8786  —  24.02.12
Біда одна не ходить
Біда одна не ходить

Сталося. Я й справді не знаю, чому з усіх можливих варіантів завжди стається найгірший, і що ще гірше – найабсурдніший. Після дуже негарної історії з гуртом «Мертвий півень» розпалася ще одна культова музична формація – «Гайдамаки». А польські «Гайдамаки» - це те саме, що й єврейські есесівці.

Насправді не розпалася, бо в українській мові немає такого слова, яке би повністю окреслювало те, що сталося з групою. Найближчі за значенням слова – крадіжка і рейдерство. Коротка історія конфлікту: одного дня музиканти «Гайдамаків» прокидаються і бачать новий сайт групи – аж настільки новий, що поруч з фронтменом на фотографіях знаходяться невідомі широкому загалу люди. Спритний, як на вокаліста, Олександр Ярмола встиг зареєструвати на себе торгову марку «Гайдамаків», юридичні права на гурт та інформаційні канали (сайт, сторінки в соцмережах, розсилку і т.д.). А останній концерт у нормальному складі «Гайдамаки» дали, відкриваючи Національний стадіон у Варшаві всього місяць тому.

Гурт існував понад 15 років. Унікальне звучання, яке й принесло «Гайдамакам» світову славу, було спільним здобутком всіх – і фронтмена Олександра Ярмоли, і музикантів Володимира Шерстюка, Івана Леньо, Олександра Дем’яненка, Сергія Борисенка та Сергія Солов’я. Це разом вони створили те, про що Європа зачаровано казала «козацький рок».



Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008).  Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів.  Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

Не знаю, чи будуть зараз музиканти судитися, це вже мене найменше цікавить. Бо і «Мертвий півень», і «Гайдамаки» важили більше, ніж просто музика. В умовах тотального засилля третьосортної попси нашого і московського «шоу-бізу», їхня музика і концерти були (ех, вибачайте за пафос!) одкровенням. Ти приїжджав на фестиваль, над тобою зяяла чорна карпатська ніч, для тебе грав гурт, який не грає на корпоративах, новорічній йолці чи восьмому марта, ти вірив їм і усе щастя Всесвіту тонким пучком світла і звуку било тобі просто в серце. І «Мертвий півень», і «Гайдамаки» були іконами стилю. Я не знаю, чи є в Україні люди, готові воювати за Крим, але я знаю армію, яка за ці гурти й їхні пісні була ладна на все. Здається, я й сам щотижня на стрісі чистив зброю для цього.

Додайте до цього те, чого «Мертвий півень» не мав – світове визнання і комерційний успіх. «Гайдамаки» непогано чухалися по всіх цих Америках, Канадах, Німеччинах, Франціях, Нідерландах і всій іншій Польщі. Усе це Ярмола в жовчному інтерв’ю «Українському тижню» приписує собі. Ось невеличка скромна цитата: «Немає сенсу хизуватися, однак я не лише вокаліст, а й фактично автор усього закордонного успіху «Гайдамак». У всьому світі існує практика, що вокаліст як «обличчя» гурту не забирає собі бренд, а створює власний сольний проект. То й справді – якщо ти такий бомбезний, талановитий і успішний, то йди своєю сольною дорогою, як це зробили Озі Озборн, Пітер Габріел чи наш Святослав Вакарчук. Чи слабо? Невже краще набрати у гурт (sic!) «Гайдамаки» поляків і дискредитувати не тільки себе, а навіть назву?

Я вже не бачу принципової різниці між діями Бойка, Іванющенка, Фірташа, Сім’ї чи Ярмоли, але якщо перші списані одразу як уособлення жахливої української дійсності, то Ярмола мав шанс врятуватися тим, що називається «хороший тон», «гарний жест», «смак». Бо в людини зі смаком на певних поворотах спрацьовує простий інстинкт – вийти із ситуації хай навіть із втратами, але з гідно піднятою головою. Ця можливість зберегти добре ім’я й репутацію, якою Олександр не скористався, дискредитує його найбільше.

Іосіф Бродський у Нобелівській лекції казав, що естетика вище етики. У Олександра Ярмоли був шанс гідно піти, але він ним не скористався, вирішивши натомість продовжити свою кар’єру в зовсім непривабливий спосіб. Навряд чи ця кар’єра буде успішною, бо яку музику може творити людина без елементарного естетичного чуття?!

Статьи по теме
Прощання з літом: Зима буде довгою
Прощання з літом: Зима буде довгою

Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.
29.08.15 — 25336

Політична премія Дарвіна:
Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

  Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.
27.07.15 — 8817

Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла
Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.
11.07.15 — 5051