Контракты.ua

699  —  30.08.17
Про Збройні Сили, які побудовані і будуються в Україні: чи готові ми до великої війни?
Про Збройні Сили, які побудовані і будуються в Україні: чи готові ми до великої війни?

Оцінювати воєнне будівництво мають фахівці. Себто люди, які мають системні знання саме у воєнному будівництві, знають предмет. Не взагалі з військовими знаннями, а саме у воєнному будівництві. Бо вміння ремонтувати танк або встановлювати зв'язок ще не робить стратегом.Оборона країни має відповідати воєнним загрозам і ресурсним можливостям країни. У будь-якому разі оборона будується виходячи з найбільш небезпечної з прогнозованих загроз.


Якщо двом умовним країнам однакова загроза, а ресурси їхні різні, то оборону вони будуватимуть в різний спосіб. За однакових ресурсів і різних загроз вони так само будуватимуть оборону країни по різному. Звичайно, якщо на чолі у них патріотичні еліти, які є складовою нації, а не мародери.
Тому критерієм оцінювання є не те, наскільки збільшилася/зменшилася чисельність Збройних Сил, змінилося їхнє харчування або покращилися черевики. Критерієм є спроможність/неспроможність розгромити найбільш сильного ворога або коаліцію ворогів або завдати їм неприйнятних для них втрат.
Себто ви можете змінювати своє військо, всю оборонну сферу, вкладати туди ресурси, пошити новий однострій, тримати війська рік у шанцях під обстрілами без заміни і називати це найкращим бойовим досвідом, але бути не спроможними оборонити країну у разі критичного сценарію.
І тоді всі ці наші нові берці, нові берети, всі ці бойові злагодження і міномети імені пашинського нічого не варті, всі ті десятки мільярдів грошей, стягнутих з громадян, просто спалені даром.
Військо не оцінюється відірваним від призначення, чи стало воно краще/гірше. Призначення є критерієм: якого противника треба розгромити, яких втрат йому завдати.
Тому офіціоз і свідки шоколаду про наші Збройні Сили пишуть лише з переможними наглосами, а я пишу з критичними. Те, що наші вже повністю професійні (так каже влада) Збройні Сили спроможні лише стримувати напіврегулярне військо з найманців, набране з території двох областей, хай і з пацакськими інструкторами і командирами, не є потрібним нам рівнем. Потрібним нам рівнем є відбиття прямого вторгнення Московії всією їхнєю потугою. А цього нема. І те, як розвиваються наші Збройні Сили, як здійснюється воєнне будівництво, не веде в потрібному напрямку, не надає країні потрібних оборонних можливостей. Ідеологічно, концептуально, програмно, проектно наше воєнне будівництво не спрямовано на захист України у разі великої війни. Це той рівень, який дозволяє війську у двісті тисяч стримувати, але не перемогти вороже угруповання в тридцять-сорок тисяч, не вищий.
До великої війни ми не лише не готові, з таким урядуванням в оборонній сфері не будемо готові ніколи.
Моя експертна оцінка: ЗС України не спроможні виконати завдання у разі прямого вторгнення Московії. Ворог матиме абсолютну перевагу в повітрі, кращу мобільність, якісно і чисельно переважатиме на напрямках головних ударів, активно працюватиме величезна п'ята колона. Зупинити зможемо хіба що на Дніпрі.
За три роки не зроблено НІЧОГО з того, що потрібно для відбиття прямого широкомасштабного вторгнення. Всі казочки смоктачів шоколаду забудьте. Так, у пацаків є проблеми, проте вони на порядок менші, ніж наші. Або принципово інше воєнне будівництво на чолі з іншими керівниками, з мілітаризацією країни і суспільства, або моліться щоб пацаки не наступали.
Дякую за увагу.
Автор: Святослав Стеценко, військовий експерт

 

Статьи по теме
Лето на пороховой бочке: война с большой буквы «В»
Лето на пороховой бочке: война с большой буквы «В»

Мы проводим лето, привычно устроившись на пороховой бочке. Она большая, уютная, и греет спину не хуже песчаного пляжа. Даже война отступает дальше от всех, кто не включён в её процесс непосредственно. Летний патриотизм лениво перетекает из ручейков междоусобных войн за нимбы "святых борцов" в мутную речку приближающихся выборов. На берегах её можно неторопливо перетряхивать грязное бельё друг-друга и ждать проплывающих трупов множащихся врагов. А можно закинуть удочку и "втыкать" в поплавок, надеясь что-то вытащить из потока.
11.06 — 836

Прости, Аркаша. Ещё встретимся, поговорим, попьём водки... В лучшем месте. Ведь они доберутся до всех нас
Прости, Аркаша. Ещё встретимся, поговорим, попьём водки... В лучшем месте. Ведь они доберутся до всех нас

Юрий Касьянов: Прости, Аркаша. Мы так и не встретились. Не попили водки. Не поговорили ни о чём... Когда Аркадий Бабченко переехал в Украину, он мне написал, позвал на вечеринку, которую устраивал с Айдером Муждабаевым, а я то ли сослался на занятость, то ли на усталость, то ли сказал правду, что ненавижу вечеринки, и не пошёл. Потом он писал и звонил мне раз в две-три недели, и звал куда-то посидеть, поговорить, попить водки, а у меня всегда находились какие-то важные дела, постройка дома, бизнес, дети... Мы так и не встретились.
30.05 — 826

Зачем нужна военная подготовка? Лучше быть готовым к худшему, нежели быть сожранным этим самым худшим
Зачем нужна военная подготовка? Лучше быть готовым к худшему, нежели быть сожранным этим самым худшим

Игаль Левин, бывший офицер ЦАХАЛа, военный инструктор, анархист: Если вы живете в мирной и тихой стране, то, скорее всего, она вам не нужна, - точнее, она вам точно не нужна. Война - это самое страшное, что знает людской род, а военное ремесло - это чистой воды проклятие. Но если вы живете в неспокойном регионе нашей планеты, то знакомство с военным ремеслом - это часть вашего выживания.
18.01 — 788


Copyright © 2009-2013.
ООО «Газета «Галицкие контракты»