Контракты.ua

692  —  01.08.17
Чим корупціонер відрізняється від антикорупціонера
Чим корупціонер відрізняється від антикорупціонера

Бачу, треба ще раз написати простими словами, чим корупціонер відрізняється від антикорупціонера, бо не всі розуміють різницю. Якщо корупціонер має будинок і машину, антикорупціонер має будинок і машину, то яка ж різниця? Виходить, її нема!


Розберемо простіший випадок, коли антикорупціонер живе на грантові кошти, бо саме цей випадок страшенно турбує більшість населення. Отже, американці та європейці дають Україні гроші на розвиток і щиро зацікавлені в тому, щоб їхні гроші не розкрадалися. Для того вони поставили людей, яким довіряють, і платять їм за це. Це їхні гроші, і вони їх витрачають так, як бажають, і дають тим, кому бажають, і моєї чи вашої точки зору чи дозволу при цьому не питають. Якщо їх не задовольняє рівень прозорості, звітності чи якість роботи, то вони цій людині чи організації більше грошей не дають. Якщо вони заявляють, що все гаразд, і продовжують платити, значить, їх все влаштовує.
Треба навчитися рахувати гроші у своїй кишені, а не в чужій. Це ознака дорослості. Ви не можете прийти з вулиці до роботодавця і вказувати йому, скільки і як він має платити своїм робітникам. Він вас відправить на три букви і буде правий.
Другий випадок, коли антикорупціонер не отримує грантових грошей. Це означає, що він/вона десь працює, а громадською роботою займається у вільний час. Яким чином ця людина заробляє гроші у робочий час у приватному секторі, це її особиста справа, чи не так? Якщо це кваліфікований фахівець, то отримує високу зарплату, і це нормально, чи не так? З якого біса обов’язково треба бути бідним, непрофесійним і не здатним до роботи?
Натомість корупціонер краде ВАШІ гроші. Це ви його найняли як платник податків і громадянин. Це ваші гроші, а не гроші американців чи європейців. Здається, ваші гроші повинні вас хвилювати більше, чи не так? Якщо це не так, то не питайте, чому у вас мало грошей. Відповідь буде простою: тому що ваші гроші вас хвилюють менше, ніж чужі.
Допомагаючи корупціонерам пригноблювати антикорупціонерів (навіть однією лише моральною підтримкою цього процесу, навіть лише одним дитячим нерозумінням суті питання), ви допомагаєте корупціонерам розкрадати гроші платників податків та іноземних донорів, які вони дають на розвиток України.
Підкреслюю: в цих нотатках не йдеться про якихось конкретних осіб, бо завжди можуть бути виключення. Йдеться про принцип, а він непорушний: корупціонер краде ваші гроші, антикорупціонер хапає його за руку, а ви стаєте або на один бік, або на інший. Вирішувати вам.
Пізніше додана примітка:
В даному контексті слово "антикорупціонер" вживається у значенні "громадський активіст, що займається антикорупційною діяльністю".
Державні службовці, що працюють у спеціалізованих антикорупційних органах, а також політики -- це інші категорії.
Бачу з коментарів, багатьом не подобається, що американці та європейці порядкують в Україні: роздають тут поради, гранти та технічну допомогу.
Не проблема, можна відмовитися. Питання в тому, чим ми станемо без цих порад і без цієї допомоги.
У міжнародній політиці не буває безкорисливих порад і безкорисливої допомоги. Американці та європейці турбуються лише про свої інтереси. Сьогодні їм потрібна сильна Україна як бар'єр проти Росії, заможна Україна як ринок збуту, справедлива Україна як поле для інвестицій, освічена Україна як ринок праці. Скажіть за це дякую, бо якщо би ми були їм не потрібні, то були би схожі на Бангладеш, Венесуелу чи Сомалі.
Наше кінцеве завдання - побудувати сильну країну, якій допомога не буде потрібна. Але поки що саме їхній тиск примушує нас до трансформації країни на сильнішу, заможнішу, справедливішу та освіченішу. Тому що тиск знизу, від громадян, недостатній. Саме Захід є сьогодні основним драйвером реформ в Україні - не політики, не уряд, не громадяни. Прикро, але факт.
Почитайте класичну оповідь Пола Андерса "Рука допомоги". І ви побачите різницю. Можна відмовитися від допомоги там, де є сильні лідери і сильне суспільство. Якщо слабкі лідери, слабке суспільство - беріть, що дають, і не скаржіться.
Автор: Валерій Пекар

 

Статьи по теме
Лето на пороховой бочке: война с большой буквы «В»
Лето на пороховой бочке: война с большой буквы «В»

Мы проводим лето, привычно устроившись на пороховой бочке. Она большая, уютная, и греет спину не хуже песчаного пляжа. Даже война отступает дальше от всех, кто не включён в её процесс непосредственно. Летний патриотизм лениво перетекает из ручейков междоусобных войн за нимбы "святых борцов" в мутную речку приближающихся выборов. На берегах её можно неторопливо перетряхивать грязное бельё друг-друга и ждать проплывающих трупов множащихся врагов. А можно закинуть удочку и "втыкать" в поплавок, надеясь что-то вытащить из потока.
11.06 — 944

Позывной «Мартин Брест»: ветеран АТО в патрульной полиции
Позывной «Мартин Брест»: ветеран АТО в патрульной полиции

- Мусор, с#ка… Я прохожу... нет, я проталкиваюсь через жиденькую толпу перед ВР. Пытаюсь не отстать от идущего впереди Юры и не слушать того, что говорят вслед.
19.02 — 1078

Зачем нужна военная подготовка? Лучше быть готовым к худшему, нежели быть сожранным этим самым худшим
Зачем нужна военная подготовка? Лучше быть готовым к худшему, нежели быть сожранным этим самым худшим

Игаль Левин, бывший офицер ЦАХАЛа, военный инструктор, анархист: Если вы живете в мирной и тихой стране, то, скорее всего, она вам не нужна, - точнее, она вам точно не нужна. Война - это самое страшное, что знает людской род, а военное ремесло - это чистой воды проклятие. Но если вы живете в неспокойном регионе нашей планеты, то знакомство с военным ремеслом - это часть вашего выживания.
18.01 — 817


Copyright © 2009-2013.
ООО «Газета «Галицкие контракты»