Контракты.ua

1173  —  01.08.17
Чому українці - непрофесійні?
Чому українці - непрофесійні?

В останні кілька місяців вийшло кілька яскравих текстів, де фіксувалось те, що рівень професійності багатьох українців є вкрай низьким. Серед авторів, зокрема, - Мостова і Грицак.

На жаль, у статтях був лише поставлений діагноз, однак не вказані причини хвороби. Це призвело до того, що я тепер раз по раз натикаюсь на розпачливі зойки в ФБ: «Ну, ось в цьому і головна причина наших негараздів. І як з цього виплутатись?».

Так от. Як на мою думку все якраз – навпаки. Ми не тому живемо в дупі, бо непрофесійні, а ми – непрофесійні, тому що живемо в дупі.
Професійність не виникає через силу волі. Не всі з нас Мартен Ідени. Більшість стає професіоналами, бо просто приречені це зробити. Бо нормальна економіка потребує саме професіоналів, і якщо ти любитель – то твоя доля – соціальні подачки. 
Але тут і криється головна халепа. Бо це закон НОРМАЛЬНОЇ відкритої економіки. А якщо в нас великий бізнес – монополізований, середній – годує армію «правоохоронців» і їхніх друзів з влади, а малий взагалі ховається в кущах – то тут професіоналізм не потрібен. Бо за професіоналами ганяються тоді, коли треба випередити конкурента. 
Яскравий приклад – український IT. І зарплати високі, і конкуренція на ринку праці існує, і професіоналів багато. Бракує, звичайно, але більше, ніж в інших галузях. А чому? А бо їм від прокурорів легше втекти в комп’ютерну хмару. Правда, якщо занадто виростають, то їх тут чигає СБУ. Так що ризики однаково лишаються.
А найяскравіший приклад – іновації. Подумайте самі,якщо ви раптом придумали вічний двигун, ви цей проект з України будете запускати чи переїдете про всяк випадок в Швейцарію? Від наших силовиків подалі? Питання риторичне.
Тому спершу – відкрита економіка. Потім – професіоналізм. І що кумедно: не треба тратити мільйонів на «просвітництво мас». Люди самі навчаться. 
А розпачливо розводити руками – це вважати, що українці тупіші за інших, а головне – дуже тішити владу, яка цим аргументом прикриватиме власну тупість чи корупцію.

Автор - Олекса Шалайський, "Наші грош

Статьи по теме
Хорваты и футбол «вне политики»
Хорваты и футбол «вне политики»

Военный разведчик, ветеран АТО, блогер и писатель Сергей Сергеевич (позывной "Сайгон"): Новая история Хорватии и англосакская забава с мячом, на самом деле очень тесно связаны. Хорваты очень хорошо знают про "футбол вне политики". Давайте расскажу.
11.07 — 1023

Лето на пороховой бочке: война с большой буквы «В»
Лето на пороховой бочке: война с большой буквы «В»

Мы проводим лето, привычно устроившись на пороховой бочке. Она большая, уютная, и греет спину не хуже песчаного пляжа. Даже война отступает дальше от всех, кто не включён в её процесс непосредственно. Летний патриотизм лениво перетекает из ручейков междоусобных войн за нимбы "святых борцов" в мутную речку приближающихся выборов. На берегах её можно неторопливо перетряхивать грязное бельё друг-друга и ждать проплывающих трупов множащихся врагов. А можно закинуть удочку и "втыкать" в поплавок, надеясь что-то вытащить из потока.
11.06 — 944

Прости, Аркаша. Ещё встретимся, поговорим, попьём водки... В лучшем месте. Ведь они доберутся до всех нас
Прости, Аркаша. Ещё встретимся, поговорим, попьём водки... В лучшем месте. Ведь они доберутся до всех нас

Юрий Касьянов: Прости, Аркаша. Мы так и не встретились. Не попили водки. Не поговорили ни о чём... Когда Аркадий Бабченко переехал в Украину, он мне написал, позвал на вечеринку, которую устраивал с Айдером Муждабаевым, а я то ли сослался на занятость, то ли на усталость, то ли сказал правду, что ненавижу вечеринки, и не пошёл. Потом он писал и звонил мне раз в две-три недели, и звал куда-то посидеть, поговорить, попить водки, а у меня всегда находились какие-то важные дела, постройка дома, бизнес, дети... Мы так и не встретились.
30.05 — 879


Copyright © 2009-2013.
ООО «Газета «Галицкие контракты»