Контракты.ua

3613  —  12.06
Чемодан, вокзал, Европа. Безвиз заработал – обзор мнений и впечатлений
Чемодан, вокзал, Европа. Безвиз заработал – обзор мнений и впечатлений

Долгожданный безвиз наконец-то заработал  - 11 июня процедура официально вступила в силу. Тысячи украинцев уже поехали, десятки тысяч скоро поедут, ну а сотни тысяч обсудили событие в социальных сетях. Традиционный обзор мнений.

Анна Рудник, киянка
Ну, що ж друзі, а безвіз дійсно працює. Ми перетинали кордон власним авто і ось, що в нас запитували з документів:
1. Біометричний паспорт;
2. Тех.паспорт на авто;
3. Страховка на авто;
4. Водійські права.
Ось і все, що нас попросили надати. Нарешті почуваєш себе вільною людиною, яка в будь який момент стрибнула в авто/автобус/поїзд і поїхала дивитися світ!!!!  Слава Україні!
Евгений Ихельзон, блогер
На примере безвизового режима можно объяснять некоторые положения буддийского учения о карме. Когда целая страна обретает некое благо, то им пользуются все, в том числе те, кто был против, не знал и не ожидал ничего подобного. Также и с обретением несчастий - живые существа совокупно получают негативные последствия, несмотря на то, что некоторые совершенно невиновны, например, в развязывании войны.
Константин Стогний, журналист

В МЗС стверджують, що станом на 23.00, 11 червня, всього до ЄС в'їхали 59 627 громадян України, з них - 11 237 - за біометричними паспортами, в тому числі 1682 - без віз.
Таким чином, тільки 2,8% громадян України із загальної кількості тих, хто подорожував у ЄС у неділю, скористалися правом безвізових поїздок.
Я особисто думаю, що це тому що багато людей отримали візи раніше. Вони ж планували подорож за кілька місяців, а то й півроку тому. І був елемент недовіри. Тобто, перестрахувалися завчасно. А от мені, за далекими кордонами Батьківщина мариться!))
Оксана Забужко, письменниця
VOX POPULI. З підслуханого на базарі (на Івана Кудрі), тітка в м'ясній ятці:
- А... Та хай уже, беріть по шістдесят - СЬОДНЯ БЕЗВІЗ!.. (Мовляв, один тому час, що й батько в плахті!..)
Я спершу, разом з усіма, засміялась, а потім якось знову на схлип пробило - нутряний, задавнений... Я ж іще пам'ятаю ті часи, коли всі ми були "невиїздні" - за винятком мізерного, в межах статпохибки, відсотка причетних до колоніальної адміністрації, та ще, єдиною помітною групою - євреїв: їх випускали "в один кінець", під приводом "воссоединения семей", і це вважалось великою перемогою єврейського руху (і ненависної тоді Кремлю "держави Ізраїль"!). Популярним був цинічний жарт: "Еврей не роскошь, а средство передвижения" (змішані сім'ї також випускали). Серед київської інтеліґенції кружляв "дисидентський" віршик, приписуваний Миколі Лукашу:
Ой якщо ти поц-аїд -
Їдь відразу в Порт-Саїд,
А якщо ти дурень-гой -
Їдь відразу в Уренгой.
(Уренгой - Помари - Ужгород - погугліть, хто не в курсі: так починалась "газова імперія", і в ту тьмуторокань справді їхали - не тільки на заробітки, а й пересидіти "щербицькі" хвилі політрепресій також: більше в СРСР втікати було нікуди...)
А в тітки цієї, що торгує салом, пам'ять може бути ще глибша, і ще травматичніша: про те, як її батьки й діди, ув'язнені на колгоспних плантаціях, аж до 1970-х рр. жили БЕЗ ПАСПОРТА взагалі - і не могли ані на день відлучитися з своєї "тюрми без ґрат": ані переночувати в готелі, ані взяти квиток на літак, навіть якби треба було провідати хворого сина в Уренгої... Тітка вам цього не розкаже. Але знижку сьогодні на свого кабанчика вона великодушно робить: хай уже, на те Бог свято дав...
Мій народ виходить із рабства. От і все. І по реакції на цей факт дуже чітко видно - хто "за Україну, за її волю", а хто "з вертухаїв". Шануймося. Бо ми того варті)).
Олександр Башук, юрист

Безвіз працює. Польський кордон: проходження прикордонників - 5 хвилин. Жодних питань, жодних документів окрім паспорту, ніякого підтвердження платоспроможності, бронювання тощо.
Іванна Коберник, радник міністра освіти
Я інколи подумки розмовляю з татом, якого немає вже майже 17 років. Уявляю, як розповідала б йому про моіх дітей, яких він не бачив, війну з Росією, як змінився Київ... Сьогодні я розкажу йому про безвіз. Нагадаю, як 1990 року він повернувся з батьківських зборів, де повідомили, що мене відібрано до групи шкільного обміну для поїздки в Мюнхен. В Західну Німеччину, ще за СРСР. І що на поїздку потрібно 600 рублів. Пам'ятаю, як вони з мамою радились, де взяти такі великі гроші, сім'я тоді ще виплачувала борг за машину (яку купила в 1987-му, бо підійшла черга дідуся-ветерана війни, в разі відмови другого шансу купити машину не було б. Я якось розповідала це дітям, вони не могли зрозуміти). Деякі батьки, заможніші від моіх, відмовились відправляти тоді своїх дітей в ФРН за такі шалені гроші (за рік ці гроші перетворяться на пил через інфляцію). Робити дітям закордонні паспорти (14-15літнім), ходити на співбесіди з органами, шукати кінці як поміняти дітям трохи валюти (можна було вивозити лише 60 дол, здається)...Ніхто з нашої групи не був до цього закордоном. І я досі стверджую, що та двотижнева поїздка за шкільним обміном в моі 15 років мала надзвичайний вплив на все моє подальше життя, світогляд і цінності. Дякую вам тату і мамо, що знайшли тоді цю можливість для мене. Дякую всім, хто доклався, щоб зробити поїздки всіх українців до Європи можливими без віз. Відсьогодні ми живемо в іншому світі, навіть якщо хтось цього ще не зрозумів. Ви можете скористатися змінами чи продовжувати жити як раніше - це ваше життя і ваш вибір. Головне, що цей вибір є.
Юрий Бутусов, журналист
Спустя 363 года после Переяславской Рады Украина восстановила безвизовый режим с Европой.  Безвиз не означает, что Украина станет частью Евросоюза.  Безвиз означает, что Украина не стала частью России.
Четыре века назад отделение Украины привело к развалу Речи Посполитой.  Отделение Украины в наши дни приводит к распаду СССР и его преемницы Российской федерации. Украина хоронит империи, потому что украинский народ всегда выбирает свободу.
Богдан Хмельницкий проиграл не потому, что привел Украину под власть царя. Хмельницкий проиграл, потому что отказался от борьбы за независимость, потому что не верил, что украинский народ сможет мобилизоваться и своими силами одержать победу в войне за свою свободу.
Эти ошибки нельзя повторять современным политикам. Никто вместо нас не построит державу и не наведет в ней порядок. Никто не сумеет удержаться лидером, гетьманом, президентом, если не будет опираться на народ, и не будет доверять его силе и способности сражаться за свое государство.
Антон Ходза, блогер
Хвалиться безвізом Порошенко, пише твіти МЗС, Яценюк вітає всіх, Гройсман спішить привітати. І тільки Юлія Володимирівна тихенько розчісує косу та посміхається. Її обличчя світиться мудрістю. Вона знає, хто справжній герой та кому Україна завдячує безвізом. Але справжні герої завжди у тіні.
Андрій Бондар, письменник
Ми роками жили в абсурді накинутих русскім міром ідіотських понять на кшталт "ближнее зарубежье" (церковний відповідник – "канонические территории Русской православной церкви"), що на практиці означало існування якоїсь химерної ментальної конструкції, яка дозволяла і наполегливо рекомендувала нам вважати "ближніми" Семипалатинськ, Наманган і Находку, хоч до них від нас були довгі тисячі кілометрів степом і тайгою.
І водночас ця ж конструкція передбачала, що сусідні Сучава, Перемишль, Дебрецен і Кошице були "дальніми". Я міг би взяти свій внутрішній паспорт і спокійно, без жодних віз, поїхати в Семипалатинськ, Наманган або Находку, але мені це не було потрібно ні вчора, ні сьогодні, ні – маю глибоке переконання – завтра.  Натомість для того, аби потрапити до Сучави, Перемишля, Дебрецена і Кошице, треба було вдаватися до малоприємних і марудних процедур. Ситуація, коли вільно можна туди, куди зовсім не потрібно, і не можна вільно туди, куди дуже потрібно – абсурд у стилі Льюїса Керролла.
Переконаний, старий ментальний світ із його ідіотськими концептами від сьогоднішнього дня – вже минуле. Вибачте, мешканці Семипалатинська, Намангана і Находки, можливо, ваші міста прекрасні, але ви – далеке-предалеке зарубіжжя. І завжди таким були, є і будете.
Алена Яхно, помощник депутата
Безвиз - это не про путешествия и поездки. Те, кто хотел путешествовать, без всяких проблем делали себе шенген. Безвиз - это про принадлежность к единому европейскому Дому. Мы пока только топчемся в прихожей, но мы уже зашли. И нас уже приняли. Возможно даже с некоторой опаской и сомнениями (а я тоже опасаюсь, когда общаюсь с некоторыми соотечественниками). Но таки приняли.
Богдан Яременко, дипломат
Виявилось, що більша частина тих 4 відсотків досі живучих симпатиків Петра Порошенка паслась вчора в ФБ і активно коментувала свято безвізу. Ніколи би не повертався до цієї теми, якби включивши вранці ТВ знову не був змушений уткнутися носом в фінал- апофеоз з прапорами, сценами тільки цього разу десь на словацькому кордоні.
Безвіз - штука хороша і корисна. Я про це завжди говорив. Ну, там фрази на кшталт "безвіз народився, славімо його" - це явний треш і несмак, але сам безвіз - хороша річ. Що некорисно - це коротка пам"ять. Усім, хто не поледачився подякувати Петру Порошенку за безвіз, а зігнані розпорядженнями адміністрації свята з Порошенком на сцені саме і підказували нам усім, кому ми маємо подякувати (почуття огиди вже давно не дозволяє мені слухати Порошенка, але цікаво у нескінченних промовах він згадав імена тих десятків дипломатів і службовців, що майже десятиліття вкалували на темі безвізу?), хочу нагадати лише одну фразу: "Можливість вільно подорожувати до Європи дасть якнайшвидше запровадження безвізового режиму з ЄС протягом уже першого року мого президентства".
Тому коли подорожуватимете Європою без віз - насолоджуйтесь. Але коли говорите про штучно створювані владою інформаційні істерії, то не забувайте першоджерела - що ця влада на чолі з Порошенком обіцяла, а що зробила. Є різниця.
Тепер будемо очікувати реалізацію ще однієї передвиборчої обіцянки Петра Порошенка - початок переговорів про членство в ЄС до кінця його президентства. Непогано аби вже до кінця цього року.
І тим, хто вже зовсім осолов"їв від подарованого Порошенком щастя безвізу нагадаю ще одну цитату: "У той же час, громадяни України не зможуть почуватися у безпеці, поки ми не врегулюємо наші стосунки з Росією. Використаю повною мірою весь свій дипломатичний хист та політичний досвід, щоб забезпечити деескалацію конфлікту, уникнути війни та зберегти мир, знайти прийнятні способи співпраці з Росією, насамперед економічної – але з урахуванням незворотності нашого європейського вибору та територіальної цілісності України. "
Тому не радійте надто цитатам "про нємитую Расію" і театральним прощанням з нею. Політика Порошенка зводиться не до того, щоб розпрощатися з нею. А - щоб домовитися, "врегулювати стосунки" і знайти прийнятні способи співпраці. Тому і війна здається нескінченною. А безвіз - це і справді добре.
Александр Ройтбурд, художник
я живу в стране по границе которой проходит железный занавес. токо раньше по западной а щяс по восточной. мелочь в приятно.
Алексей Бобровников, журналист
Я правда поражен скепсисом в ленте. То есть всерьез находятся люди, которые выражают свое недовольство безвизом, потому что "война и нафиг этот цирк"? Так и войны нет два года, ребята. Это другое. Да, гибнут ребята, да территории оккупированы -- только это не война, это окопная дипломатия, и на фоне ее, несмотря ни на что, и даже на возможную эскалацию -- открываются границы.
И конечно #цеперемога и #свято и #неситемнемохитонесмотрянадождь. Или бесконечное недовольство, что нету реформ, а безвиз есть. Ну так реформы давайте продавливать все вместе дальше. И наслаждаться открытыми границами, нет? Или еще вот это брюзжание стариков про "унаснетденег". Или испортилась погода.  Или долго не несут еду. Давайте по этому еще поводу побрюзжим. Или может у кого-то холодильник протекает? Или девушка не пишет писем? Или трещина на пятке саднит? Так смажьте пятку кремом.
Всем непросто, ребята, -- и богатым и бедным и с визами и без, а брюзжать не надо. Есть открытые границы, есть новая реальность, есть относительная свобода передвижения, и есть горизонт возможностей. Хватит брюзжать. Давайте-ка за работу.
Юрий Богданов, блогер
"Из первых 800 украинцев в безвизовом въезде отказали 4. Один был без паспорта, трое ранее нарушали правила пребывания в ЕС".
ЗВЕРИ. Особенно бесчеловечно к человеку без паспорта отнеслись.
Денис Казанский, блогер
Наступило 11 июня, и в ДНР рухнули скрепы. В запрещенном "Вконтактике", как грибы, множатся группы, предлагающие быстро за взятку оформить украинские биометрические паспорта.  Наплыв желающих также достаточно велик. Причем люди в основном интересуются, как оформить паспорт без выезда на подконтрольную территорию, но тут беда - выезд необходим, дабы пройти дактилоскопию.
Я, кстати, поддерживаю свободную выдачу биометрических паспортов абсолютно всем гражданам Украины, даже сторонникам русского мира. Пускай ездят, смотрят, как живут нормальные страны. По-другому у них мракобесие и сталинщина из головы не выветрятся.
Ян Валетов, писатель
Обсуждать безвиз - это обсуждать нужна ли свобода или несвобода. Сегодня на границах с Польшей очередей нет. Никто не ломится в аэропорты и не берет штурмом вокзалы. Но у граждан нашей страны стало на одну очень важную свободу больше. На базовую свободу, кстати. На свободу перемещения.
Можно сколь угодно долго обсуждать наличие или отсутствие денег, говорить нужны или не нужны мы где-то там, пугать дополнительными условиями, но на самом деле, это не шаг к дешевым загранпоездкам. Я уж не стану говорить какой пакет изменений в законодательство был принят для получения безвиза и как он нужен стране. Это шаг в Европу, в сторону общечеловеческих прав и свобод. Свобода совести, свобода слова, свобода шествий и демонстраций, свобода вероисповедания, свобода перемещений... Просто еще одна свобода.
А кому это не нравится, может не радоваться. Остальных я поздравляю с важной вехой на пути домой. Далее по курсу ассоциация, НАТО, Евросоюз.
Віталій Чепінога, нардеп
Микола Петрович Зрадоножко не вірив у безвіз, але новий біометричний паспорт все ж таки отримав "на всякий случай". Зібравши всі документи та красіво вдягшись в вишиванку, зранку 11-го червня відправився до аеропорту Бориспіль, щоб лічно переконатися у маніпуляціях та обмані. Дочекався своєї черги і протягнув офіцеру прикордонної служби у віконце чистий як сльоза паспорт
- Куди подорожуєте? – запитав офіцер…
- До Берліну, - відповів Микола Петрович
Прикордонник “прогнав” паспорт через комп’ютер, поставив штамп на перетин українського кордону і повернув Зрадоножку: “Щасливої дороги! Приємної подорожі!”
- Що оце і всьо? – здивувався Микола Петрович
- Ну да, а що ви ще хотіли?
- А всякі додаткові провєрки, документи, довідки?
- Ні, дякую, нічого не треба! Щасливо!
- Це непорядок, - захвилювався Микола Петрович. - А як же ось моя характеристика, дві фотографії. Ось ще виписка з банку. І готівка… (Микола Петрович протяг у вікно свою останню взятку в повному обсязі, туго обперезану резинкою)
- Та не треба кажу нічого! – почав втрачати терпіння офіцер…
- А ще ось у мене флюорографія, довідка про сплачені комунальні, воєнний білєт, красний діплом мукомольного технікуму, наградні документи, шість грамот, прививка од бєшенства, довідка про перебування на Майдані, тест на патріотизм та мову (97,8 балів кстаті), “Кобзар”, СD-диск з концертом Іво Бобула, текст виступу Ірини Фаріон на науковій конференції «Шоб ви всі здохли»…
- Та йдіть уже, ради бога! - простогнав прикордонник, не затримуйте людей…
- Куда? – розгубився Микола Петрович
- Та в Берлін же! Чи куди вам там треба?
- А можна я назад вийду? Я ще щось не готов трохи, - попросився Микола Петрович…
- Та хоч вперед, хоч назад, хоч куди хочеш, задовбав уже - втратив залишки лояльності офіцер прикордонної служби…
Микола Петрович повертався на автобусі з Борисполя до Києва… - Доведуть страну до ручки, казли, - думав самі собі… Ото тобі й безвіз… А я казав…
Сергей Иванов-Малявин, журналист
Наверное, кто-то уже задумывался и считал, но я вот задумался только сейчас. А когда в последний раз здешний житель мог беспрепятственно пересечь европейскую границу? Считаем назад.
Гражданин независимой Украины - никогда.
Гражданин СССР - никогда.
Минус период двух войн : российской гражданской и Первой мировой.
И получается - с 1914 года!! Когда страна была поделена между двумя империями: Россией и Австро-Венгрией.
103 года.
СТО ТРИ ГОДА.

Статьи по теме
Мы своего добились, или Ослик таки догнал морковку. Безвиз! Обзор мнений
Мы своего добились, или Ослик таки догнал морковку. Безвиз! Обзор мнений

Евросоюз завершил принятие безвизового режима для Украины - 11 мая Совет ЕС утвердил законодательное предложение об отмене краткосрочных виз для граждан Украины. Фактически безвиз вступит в силу через 20 дней после опубликования – ориентировочно 11 июня. Обзор мнений.
12.05 — 1152

Скрепы против Евровидения
Скрепы против Евровидения

Скоро к нам приедут…  Вобщем, кто-то приедет. Будет Евровидение, которое мы на свою голову выиграли год назад. Понятно, что получить прибыль на этом мы не сможем. Особенно если учитывать затраты на ремонт дорог и установку потемкинских деревень. Но это и не цель.  
28.04 — 359

Безвиз почти в кармане. Обзор мнений
Безвиз почти в кармане. Обзор мнений

Европейский парламент проголосовал за предоставление безвизового режима со странами ЕС для граждан Украины. "Не кажи гоп, поки не перескочиш Чоп", - говорят одни. "Это - победа", - отвечают другие. Вместе с тем, сайт ДП "Документ", выдающий биометрические паспорта, обвалили моментально, чуть ли не в течение часа после голосования за безвиз. Обзор соцсетей.
07.04 — 583


Copyright © 2009-2013.
ООО «Газета «Галицкие контракты»