Контракты.ua

370  —  20.03
Перенацілення ненависті: з зовнішнього агресора - на внутрішню владу
Перенацілення ненависті: з зовнішнього агресора - на внутрішню владу

Не секрет, що майже 2 роки відбувалася складна гра у те, хто першим покине так звані мінські домовленості. Гравці в Україні та Росії виходили з того, що хто вийде з домовленостей (або на кого буде покладено відповідальність за їхній неминучий провал), той і програє стратегічно. Тому що це і буде та сторона, яка винна у новій ескалації. Винна в очах решти світу, передусім Німеччини, Франції, усього ЄС та США.


Цього останнім часом зовсім не хотіла Росія і взагалі не могла собі дозволити Україна. Тому й триває так довго ця дивна війна, яку вже прийнято називати "гібридною".
До речі, вже популярною є цитата про генералів, які завжди готуються до давно минулих воєн. Але ще ніхто з політиків чи активістів не спробував прикласти цю думку на себе. Адже поширені посилання на неймовірність торгівлі між Гітлером і Сталіним під час війни говорять саме про це... У головах більшості українців уявлення про війну сформоване за шаблоном "Великої Вітчизняної". І нікому не спаде на думку, що зараз ми беремо участь у зовсім іншій війні, яка має дуже мало спільного із ІІ Світовою. Головним ресурсом у цій війні є не набої чи пальне, а політична (само)ідентичність звичайних людей. Це війна передусім ведеться у свідомості людей, а усе інше - ресурси для цієї боротьби...
Ініціатори "блокад" та автори законопроекту про окуповані території Донбасу із "Самопомочі" теж давно не приховують, що їхньою головною метою є те, що вони називають "зупинити війну"... Наївні дилетанти, у кращому випадку. Зупинити війну може лише той, хто її почав, агресор, який нападає. Жертва агресії може зупинити агресора, але не може "зупинити війну".
Перевести війну проти зовнішнього ворога у громадянську війну або хоча б у внутрішній конфлікт - мета, яка цілком вписується у реалізацію російських інтересів в Україні.
Я зараз не стверджую, що люди, які цим займаються, є прямими російськими агентами, хоча й не сумніваюся, що такі насправді між ними є. Люди насправді переважно слабкі, вони більше не можуть терпіти і їхній розум цілком поглинули негативні емоції. І цей свій політичний психоз вони переносять на широкі маси населення, які й без того потерпають від погіршення свого соціально-економічного стану.
Тому об'єктивні передумови справді є. Сучасна влада наробила немало управлінських і політичних помилок. Десь із середини лютого Україну сильно лихоманить. Політична криза перемістилася з парламенту на вулиці. Різні отаманчики верховодять обуреними, але наївними людьми.
З боку може навіть здаватися, що влада валяється під ногами. Але це не так. Її просто немає у тому сенсі, який ми звикли вкладати у поняття влада. Тобто є люди, на яких ми покладаємо владні функції включно з монопольним правом держави на легітимне насильство. Але вони його не застосовують, принаймні вчасно. З різних причин, головна з яких - власний страх перед наслідками. І будь-хто з вуличних отаманчиків чи парламентських опозиціонерів, якби захопив собі владу, не знав би що з нею робити.
А навіть якби і знав - то не зміг би. Через відсутність легітимних та ефективних державних інститутів. Старі інструменти політичного управління вже струхли і не годяться, а ті нові, які вже з'явилися за останні 3 роки, ще не окріпли, знаходяться в стадії реформування, і разом з усією системою держави хворіють спільними хворобами. Старі хвороби: неефективність, немотивованість, корупція, - доповнюються новими: незнанням, невмінням і нетерпимістю...
Що робити?, - спитаєте ви, і будете праві.
Моя відповідь не сподобається дуже багатьом, але вона стосується всіх. Потрібно провести роботу над помилками. А вони у кожного свої, і ще невідомо, у кого їх більше... Призначити одного винного - не значить зарадити проблемі. Бо проблема не лише у владі - вона у всій країні! Навіть опозиції притомної немає... Є лише різноманітні "альтернативи", які можуть лише грабувати по-своєму, альтернативно.
У такій ситуації критиків влади (і ворогів і конкурентів) більш ніж достатньо. Щоб кричати "зрада" і "геть", ненавидіти Порошенка - великого розуму не треба. Треба лише швидка реакція і бажання бути "як усі". Це масовий психоз, я вже переконався...
Допомогти Україні сьогодні, на мою думку, означає передусім допомогти "прийти в себе" українцям. Подумайте про наслідки дій своїм власним розумом, а не емоційно зараженими символами ворожої пропаганди про "торгівлю на крові", "бариг", "ліпєцкої фабрики" тощо. Ці віруси вже живуть у головах мільйонів українців, вони туди були імплементовані без будь-якого опору, це те, в що люди просто хочуть вірити. Вірити одностайно і безапеляційно. А хто так не думає - той внутрішній ворог. І тепер вони визначають ваші емоції у ставленні до даної проблеми. Відбувається перенацілення ненависті: з зовнішнього агресора - на внутрішню владу. Після цього поразка стає неминучою. Подумайте далі на один крок.
Зараз найголовніше:
1) стабілізувати політичну ситуацію всередині України,
2) відбити імовірну ескалацію на Донбасі, а може й перейти в тактичний наступ - тут військовим видніше,
3) залагодити дипломатичний конфуз через звинувачення України у виході з "мінських домовленостей" (через легалізовану президентом блокаду),
4) пояснити українцям (усім), що цей конфлікт надовго і ніякі "блокади" не можуть "припинити війну", визволити полоненних чи звільнити Донбас. Вони можуть тільки випустити пар і потім загнати у депресію.
Автор: Володимир Горбач, політичний аналітик

 

Статьи по теме
Асиметричная прокси-война Кремля: главное – укусить побольнее
Асиметричная прокси-война Кремля: главное – укусить побольнее

Россия уже не может прямо выступать против США и всего Запада, против их санкций и унизительных арестов в Европе. Поэтому Кремль действует ассиметричным образом и чужими руками, - вы нам санкции и ревизию российских денег друзей Путина, а мы вам беспощадную кибервойну и очередную ракету из Северной Кореи.
30.11 — 215

Война с фантомными диктаторами
Война с фантомными диктаторами

Если бы вы случайно заехали в Украину в воскресенье, не бывая тут раньше, то у вас бы сложилось впечатление, что страной единолично правит диктатор Порошенко, который убивает оппозиционных журналистов и вводит цензуру. По крайней мере, такое впечатление могло сложится у вас, если бы вы решили почитать украинский фейсбук. Который, кажется, решил окончательно оторваться от реальности, разогревая сам себя.
17.05 — 993

Юрий Касьянов: Нас ожидает ночь длинных ножей
Юрий Касьянов: Нас ожидает ночь длинных ножей

"После серых всегда приходят чёрные" /братья Стругацкие/. Они приходили множество раз. В семнадцатом пришли большевики (в Российской империи). В девяносто первом пришли малиновые пиджаки. После Ющенко пришёл Янукович. После Второго Майдана пришёл Порошенко.
12.04 — 1504


Copyright © 2009-2013.
ООО «Газета «Галицкие контракты»